Глава 6

Наступна година перебування у прозорій тиронській в'язниці пройшла в цікавій бесіді з трьома сучасними людьми із Землі. У ході бесіди я і дізнався, що потрапив у 4127 рік від Різдва Христового і він же 1414 рік від Глобальної Кризи Людства. А Латіра, Барді та Ворді – це полонені активісти, які виступають проти поневолення тиронцями планети Земля.

– То виходить, що тиронці є прибульцями, що напали на нашу планету? – запитав я своїх нових знайомих.

– З одного боку, це так. Але до дві тисячі сімсот тринадцятого року в нас із ними один спільний предок, яким також є і ти, якщо справді прибув із двадцять першого століття, – відповів Ворді.

– А ти сумніваєшся, що я з минулого? – здивували мене його слова.

– Ну, вірити на слово я не звик. Сумніватися – це мій принцип виживання. Але той факт, що ти теж у полоні у тиронців, дає тобі величезний плюс для стосунків з нами. Хоча ..., – Ворді перервався і примружився, оцінюючи мене.

– Ворді, що «хоча»? – запитала його Латіра.

– Він цілком може бути засланим агентом тиронців, щоб вплинути на нас і дізнатися про плани «опору», – підказав Барді.

– Друзі, що ви? Я зовсім далекий від цього. Я опинився у важкій ситуації – не у своєму часі, ще й у полоні у прибульців. І ось вже, перебуваючи таку кількість часу в майбутньому, мені нічого невідомо про долю людства, – виправдовувався я.

– Чуття мені підказує, що ти добра людина. Але навіть якщо це чуття мене й обманює, все одно ми тобі нічого такого не розповідаємо, що не знали б тиронці, – захищала мене Латіра.

– Ти маєш рацію, Латіро, – погодився Ворді. – До сходу місцевого сонця у нас повно часу, щоб розвіяти нудьгу та поговорити із Сергієм.

– Так, зі сходом сонця почнуться веселощі, – потирав руки Барді.

– Що за веселощі почнуться зі сходом сонця? – запитав я, підозрюючи в словах Барді якусь небезпеку для себе.

– А там побачиш. Тобі сподобається, – посміхнувся він.

– А що коли Сергій дійсно з минулого, і станеться так, що він повернеться до свого часу і розповість предкам про Глобальну Кризу Людства? Адже тоді її можна запобігти? – запитала Латіра.

– Цілком можливо, – відповів Ворді. – Але ймовірно і те, що запобігши цій Кризі, не народимося ми, або ж піде зовсім інше відгалуження реальності для Сергія.

– Зі сказаного тобою, Ворді, розумію, що нам треба продовжувати боротьбу з тиронцями й розв'язувати свої проблеми в теперішньому часі, – сказала Латіра.

– Схоже на те, – погодився Ворді.

– Ну, ви зможете мені нарешті розповісти про цю Глобальну Кризу Людства? – не витерпів я.

– Звичайно, Сергію. Це дуже повчальна історія про слабкість натури людини в незручні для неї моменти, – спокійно відповіла Латіра.

– Із задоволенням послухаю.

– Сподіваюся, я не спотворю інформацію більш ніж тисячолітньої давності, але так вона передавалася з покоління до покоління, – почала вона. – Ще до Кризи весь світ уже знав, що наближається неминуча катастрофа, і готувався до неї заздалегідь. У галактиці Андромеда було знайдено найбільш відповідну на той час екзопланету для порятунку всього живого із Землі. Планеті тій дали назву Тирон...

– Тирон?! Ми зараз на цій екзопланеті? – перебив я її.

– Так, вірно, – продовжила Латіра. – Тирон виявився можливим порятунком для людства... але не для всього. До вересня того злощасного року стало зрозуміло, що вже настав час покидати Землю і починати заселяти Тирон. Але тут на людей чекав ще один неприємний сюрприз, який і вирішив їх подальшу долю. Лідери не готові були вивести всіх людей відразу, а лише двома послідовними партіями, через що й розрісся один із наймасштабніших конфліктів в історії людства. Влада сама того не розуміючи, створила два протиборчі табори. Перший табір – це представники еліти суспільства, до якої входили «найпотрібніші» на думку влади люди: вчені, управлінці, багатії, а також їхні родичі та близькі. А другий табір – це решта, які становили три четверті від усього населення планети...

– А як же Місяць та Марс? – знову перебив я Латіру.

– Що ти саме хотів дізнатися про них? – запитав мене Ворді.

– Але ж там були колонії людей? Туди можна було переселитися?

– Літосферна катастрофа на Землі вплинула б і на стабільність Місяця. А Марс – це теж не придатна для людей планета. Жити в колоніях можливо, але не так комфортно та вільно, як на екзопланеті із земною атмосферою, тому й виник ажіотаж із першочерговістю відльоту на Тирон, – відповів мені Ворді.

– Тепер зрозуміло… Вибач, Латіре. Продовжуй, будь ласка.

– Так от, у світі почалися масові заворушення. Очевидна розбалансованість суспільства ще більше розвинула його полярність. Прості люди стали нападати на сім'ї чиновників та шантажувати їх, що іноді призводило до жертв з обох боків. Побачивши такий поворот подій, уряд спробував направити проти свого народу силові структури, але враховуючи, що майже всі представники силових структур не були елітою суспільства й увійшли в другу чергу переселенців, то вони не стали підкорятися наказам. Лідерам нічого не залишалося, як поспіхом зібрати всіх людей з першої черги й полетіти на орбіту Землі, де на них чекав корабель для відправлення на Тирон. І вже з орбіти вони в помсту за втрату деяких із членів своїх сімей завдали бойових ударів по решті людей та інфраструктурі, після чого відлетіли на Тирон.