Кращий спосіб зігрітися

Присвячується моєму двоюрідному брату Вадиму, який півжиття

провів у дитбудинку.

Не буває чужих дітей.

Темноволосий мужчина років тридцяти п’яти у веселому фартушку з малюнком червононосого новорічного оленя стояв біля плити і тихенько насвистував собі під ніс мелодію «Jingle bells».

– Максиме, ми так нікуди не встигнемо... Збирайся будь ласка! — мовив м’який жіночий голос з боку дверей до вітальні.

– Як ми можемо спізнитися? Ми ж їдемо дарувати подарунки... Ми щось на зразок місцевого Діда Мороза. А Дід Мороз не запізнюється! І взагалі, до зустрічі ще більше години, а їхати туди максимум хвилин десять...

– Але ти ще не перевдягнувся! — злегка обурилася жінка. — Будь ласка, ти ж знаєш, як я не люблю спізнюватися. До речі, а що там Сергій?

– Грає в приставку, що ще він може робити на канікулах? — Максим злегка посміхнувся, продовжуючи помішувати щось дуже запашне.

– До речі... Ти дістав так багато спецій... — жінка підійшла ближче. — Що таке цікаве ти там вариш?

– Зимовий зігріваючий суп, — серйозно промовив Максим, набравши в ложечку запашної бордової рідини. — Ммм... — мужчина прикрив очі і спробував «суп». — Ось таку першу страву я б і на перше, і на друге, і на десерт…

– Але ж це глінтвейн... — сказала дружина, заглянувши за плече чоловіка.

– Це. Зимовий. Суп. Крапка! — Максим зачерпнув ще ложечку і простягнув Дарині. — Не поївши першого, нікуди не поїдемо. Я за повноцінне харчування! — награно серйозним тоном додав він.

– Пахне смачно… — жінка злегка посміхнулася, подмухала на ложку і нарешті спробувала гарячий напій.

Солодкий, з кислуватим присмаком і насичено-яблучним ароматом з нотками кориці і кардамону, він приємно дражнив смакові і нюхові рецептори жінки.

– І як тобі? — уточнив «кухар».

– Смачно, — схвально відповіла «дегустаторша», після чого чмокнула чоловіка в щоку. — Але нам вже дійсно час їхати... Вимикай все, переодягайся, а я піду покваплю Сергійка.

На цих словах жінка ще раз посміхнулася і залишила кухню.

Два кроки по коридору і перші двері на право — саме там знаходилася кімната її сина.

Жінка зупинилася прямо перед дверима і постукала.

– Сергію, я можу увійти?

– Так, мамо.

Жінка відкрила двері і застала сина за звичним для нього заняттям — хлопець сидів за комп’ютером і грав у чергову «бродилку- вбивалку».

Даша трохи втомлено видихнула і підійшла до сина.

– Через десять хвилин виїжджати. Одягайся, будь ласка.

– Так, так, зараз, хвилину…— не відриваючись від комп’ютера, відповів хлопець.

– До речі, ти написав твір з української? Ти обіцяв зробити це сьогодні. Канікули вже закінчуються...

– Все під контролем, під контролем. Мамо, я трохи зайнятий… Зачекай... — хлопець ще сильніше стиснув мишку і трохи насупив обличчя: « — Блін, хілер, де ти лазиш? Мене зараз уб'ють, і я не стану MVP!»

– Ким не станеш? І що ти взагалі робиш?

– Рубаю мобів. Не заважай, будь ласка, бо через тебе наша тіма може програти! — напружено пробурмотів хлопець. — Ну от! Не встиг захілитись, і мене повернуло на базу!

– Що?

– Що-що… Треба кеш підняти і апгрейднути перса свого! Я ж сказав, почекай! Все одно ти, як завжди, будеш перевдягатися по третьому колу чи знову сумку шукати… Я ж знаю, що як мінімум хвилин п’ятнадцять в мене ще є! Так… А тепер кеш…

– Який кеш? Гроші? Ми ж тобі кишенькові майже щодня даємо!

– Та мамо, ти не розумієш! — його голос раптово став майже нечутним. — Відчепись вже… Дай дограти.

Жінка підійшла до хлопця і провела рукою між комп’ютером та очима сина.

– Ти взагалі мене слухаєш?

– Та що ти причепилася? — хлопець дивився в монітор, намагаючись ігнорувати руку матері.

– Ти як з матір’ю розмовляєш?

На останніх словах жінка з силою захлопнула ноутбук рукою.

– Мам!

Раптом з коридору пролунав чоловічий голос:

– Я вже одягнувся! Скільки можна вас чекати? Так ми точно не встигнемо...

– Через тебе вся команда програла! — засмучено вигукує хлопець, знов відкривши ноутбук і щось клацаючи на клавіатурі. — Я взагалі не розумію, навіщо мені туди йти...

– Закрий ноутбук.

– Ну мам...

– Якщо не закриєш, я закрию його сама!

– Сказав же, зачекай!

– Пізно!

Жінка натискає долонею на кришку і хлопець ледве-ледве встигає прибрати пальці до того, як кришка грюкає по клавіатурі.