Перше бажання, ЕПІЛОГ.

— Загалом, це було так несподівано, — на видиху сказала Маша. — Майже так само несподівано, як те, що ти вирішив подзвонити. Я думала, ти за безпеку і все таке...

— Ми розмовляємо безпечним каналом, — я усміхнувся.

Було дуже приємно почути її голос. Він був не таким, як я уявляв його. М’якіший, ще тепліший, ніж я думав. Коли почув цей голос, по шкірі пробігав табун мурах.

Я ж не планував нічого такого. Так не мало статися.

Але, схоже, не нам вирішувати, що і як має статися. Скільки б ми не планували, наскільки б хорошим нам не здавався наш план, насправді, все може змінитися в будь-яку мить.

Я не думав, що можу так сильно захотіти чогось більшого просто через те, що почув її голос.

Я взагалі не думав, що можу бажати чогось так сильно. Це було моє перше подібне бажання....

І тепер переді мною стояв черговий вибір. Чи маю я піддатися йому і все ж спробувати зблизитися з Машею більше, ніж зараз, чи навпаки, я маю залишитися на відстані, щоб продовжувати бути саме другом, як і раніше, щоб завжди мати можливість захистити її?

Я не знав правильної відповіді. Точніше, я розумів, яка відповідь була правильна, але не хотів її прийняти.

Але заради Маші... Так, заради неї, я оберу найбільш безпечний варіант.

— Чому замовчав? — трохи тихіше запитала вона.

— Знаєш же, з тобою мені подобається навіть мовчати...

***

Привіт, ось і кінець.

Радію, що ви дочитали =)
 

Будь ласка, не забувайте ставити зірочку, якщо оповідання сподобалось.

Також як завжди буду рада почути ваші думки щодо історії в коментарях. =))

Дякую за підтримку!