Адвокат у смартфоні, 4 глава. Коли усмішка стає щасливішою...

Наше спілкування стало практично цілодобовим. Ми просто говорили про все підряд і тепер в мене точно не залишалось сумнівів, що за «ботом» насправді є реальна людина.

І я привʼязалась до тієї людини. В мене давно не було справжніх друзів. І він став як ковток свіжого повітря. Я помітила за собою, що навіть почала усміхатись останні два тижні. Ніби ожила...

Але від мого «бота», я схоже ставала вже мало не залежною. І це не тільки надихало, але й трохи лякало. Зовсім нещодавно я вже пережила одну зраду важливої мені людини і тепер...

Той, з ким я переписувалась до «бота», він же одразу заблокував мене. Така була його «любов». А я кохала, дійсно кохала його. Було дуже боляче розуміти, що для нього це все було просто тимчасовою забавкою, яка, щойно почала приносити «незручності», була відкинута, як щось непотрібне.

Я... Я була відкинута.

Вперше я промовила це все, нехай і лише подумки. Насміхання колег та срачі в інтернеті були лише приводом. Насправді мене зачепило зовсім не це. Підштовхнуло до прірви саме його зникнення без пояснень.

@Адвокат_бот

Привіт, як ти?

Його повідомлення одразу викликало усмішку.

@Тая

Добре. Дякую тобі...

Написала і почервоніла. Я ж навіть не знаю, чи він хлопець... Ну але каже від чоловічої особи. Яка ж я дурепа: достатньо пару добрих слів і моє серце починає битися частіше. Я не маю знов закохуватись в друковані слова, але...

Я ж знаю, що за цими словами є людина.

Почувалась, як якась закохана школярка. Це було вдруге. Але на жаль, попередній подібний досвід приніс занадто багато болю.

Та й все одно... Ми просто говоримо. Так, щиро без лицемірства. Але ж це нічого не значить. Може, він якийсь старий дід взагалі... Або навпаки малолітка...

Ні, навряд... Якщо він створив цього бота, то йому має бути точно більше двадцяти двох-двадцяти трьох. Вже добре.

Але ж точно скоріш за все молодший за мене... Та він бачив мої фото, і все одно постійно мені пише. Значить, його не надто збентежує наша різниця у віці.

Хоча... Нащо я взагалі про це думаю? Ми з ним просто друзі, не більше.

@Адвокат_бот

Добре, що добре. Пробач, що не відповів одразу, дзвонили. До речі, ти не хочеш подати заяву на ту свою співробітницю? Ти виграєш подібний суд, і докази у нас є, я все зберіг.

Це повідомлення трохи здивувало. Але в той самий час я точно підтвердила свої здогадки, що тепер зі мною точно спілкується ніякий не бот.

@Тая

Як тебе звуть?...

Я все ж надрукувала це запитання... Він не відповідав цілу хвилину і я все ж дописала ще одне повідомлення.

@Тая

Пробач. Ти не зобовʼязаний говорити...

Одразу знов стало сумно. А ще, я почала переживати. Раптом йому не сподобається таке питання? Все ж, він точно знається на кібербезпеці й навряд буде казати першій-зустрічній своє справжнє імʼя.

@Тая

Просто звертатись до тебе, як до бота, я більше не зможу...

Допислала ще такий рядок. А потім побачила, що повідомлення прочитане і з завмиранням серця чекала на відповідь.

@Адвокат_бот

Ну... Можеш звертатись до мене «Сем».

@Адвокат_бот змінив свій нік на @Sem

@Sem

Так краще? =)

Я сумно усміхнулась. Авжеж, він не скаже реальне імʼя. І на що я розраховувала? Все ж, я ще та дурепа.

Але... Він ніколи не засуджував мене і так підтримував... Навіть якщо ми просто залишимось друзями за перепискою, я, напевно, буду щаслива.

Моя усмішка стала трохи щасливішою. Все ж, я зустріла людину, яка витягнула мене з того пекла. Він і так зробив для мене більше, ніж будь-хто. Я не в праві прохати його про щось ще.

Та й якщо я почну наполягати, це може нас віддалити, а я цього не хочу...

@Sem

Тає, чому мовчиш? До речі, у тебе ж вчора був останній день відпустки? Сьогодні ти ж вже мала бути на роботі! Але нічого не сказала...

Усміхнулась, прочитавши це повідомлення.

Він не забув. Я згадувала про цю дату лише раз, практично на початку нашого спілкування. Зараз, прочитавши його повідомлення, я розуміла, що хоч він і намагався зробити вигляд, що «просто згадав» про це.

@Тая

На диво, все добре... Трохи натягнуто, але... Все не так страшно, як я думала. Можливо, я зможу працювати там і далі. Все завдяки тому, що тих фоток більше ніде нема. Дякую...

Коли писала повідомлення, зніяковіла. Господи, знов наступаю на одні й тіж самі граблі... Треба бути спокійнішою. Добре, що він не бачить мого червоного обличчя...