Адвокат у смартфоні, 3 глава. Затишшя перед бурею

Підчистити її фото та скріни з інету виявилось не надто складним завданням, а завдяки тому, що я попросив подати заяву, вона подумає, що це зробив гугл.

Однак, якби на моєму місці був спец нижчого за мене рівня, процедура могла б зайняти набагато більше часу.

Все ж, які люди жорстокі. Їм тільки й подавай якусь огидну картинку, щоб вони когось обплювали. Принижуючи інших, вони відчувають піднесення, починають вважати себе вищими за інших.

Особливо ця їхня жорстокість проявляється саме онлайн. Онлайн вони не бояться проявляти свої найгірші якості вочевидь думаючи, що все мине безкарно.

І зазвичай саме так і відбувається. Ніхто нікого не карає. Таке ж колись сталось і з моєю коханою. На роботі одна з колег побачила її переписку зі мною, ми тоді були нерозвіртуалені. А потім зробила фотки цього і виставила в інтернет.

Але ж фотки — не скріни... Тут коло підозрюваних у злочині швидко звужується.

Я знайшов її і покарав, але... Було пізно. Фото нашої переписки розлетілось не тільки офісом, але й всією мережею. Дійшло навіть до її батьків. А вона... Вона завжди намагалась бути в їхніх очах «ідеальною» донькою.

В переписці не було інтимних фото чи відео, нічого такого, за що б дійсно можна було так пресингувати людину, але і цього вистачило.

Кохана, як і завжди, тримала все в собі. Я і не думав, що це її так сильно засмучує... Я весь час чистив мережу від тих фоток, вона казала, що все добре... Я просив її потерпіти ще трохи, і воно забудеться: ті пліткарки знайдуть собі іншу забаву... Вона присилала веселі смайли...

А потім одного дня просто не вийшла на звʼязок.

Спочатку я подумав, що вона образилась на мене за те, що я недостатньо добре її підтримував, і це мене розізлило. Я ж дійсно старався! Розпитував, намагався розговорити... Навіть запропонував зустрітись, бо ж і вона, і я жили в Києві. Та й ми обидва вже давно знали зовнішність одне одного, навіть по відео говорили...

Але її знову ж таки зупиняло оте «А що скажуть люди?», «А що скаже мама?», «А що скажуть батьки?», «А що скажуть колеги?».

Можливо, якби я настояв, то все б не закінчилось так сумно...

Авжеж, ця Тая — не моя Олена. Але я все одно не хочу, щоб з нею сталось подібне.

Цей додаток — моє власне творіння. Завдяки ньому я розпізнаю тих, кому потрібна допомога, а кому — покарання. Авжеж, я ніякий не адвокат... А от покарати винного... Це цілком в моїх силах.

Після втрати Олени моє життя стало зовсім сірим і порожнім, і заповнити цю порожнечу все ніяк не вдається. Єдиний варіант — завалити себе роботою і додатково моїм «суддівством» тих, хто, на мою думку, винен. Якщо система не може зробити це сама, це зроблю я.

Якщо я допоможу навіть парі людей, буду вважати це перемогою.

Але з цією Таєю все було трохи складніше... Я бачив у ній такий самий надрив, як у Олени. Вона хоч і не казала нічого зайвого, але манера спілкування була настільки схожа, що я починав переживати за неї.

Саме під час таких моїх роздумів на бота прийшло повідомлення з чату, який я давно вже переадресував на свій особистий профіль. Це було зовсім не складно.

@Тая

Привіт... Хотіла подякувати. Сьогодні намагалась знайти свої фото — нічого! =) Прямо настрій піднявся.

@Адвокат_бот

Це добре! Радію, що все вийшло!

@Тая

Але я ж робила це раніше! І нічого не вийшло!

Я усміхнувся. Ну авжеж вона не дурочка. Розуміє, що цього разу щось пішло інакше. Але все одно не розбереться...

@Адвокат_бот

У гугла таке буває, треба подати декілька заявок і тоді все виходить як треба.

@Тая

Дякую... Чесно кажучи, та ситуація сильно вибивала мене з колії... А тепер, тепер я думаю, що можна спокійно перевернути цю сторінку... І все буде добре.

Я був дійсно радий за неї. Все вийшло так просто. І вона відчула себе краще. Якщо так, вона швидко прийде в норму...

Так думав я, і так, напевно, в той момент думала і Тая, але далі все сталося не так, як гадалося....