Собор

Вступ

Марен Корвус жив із дружиною Вере́ною та двома дітьми в невеликому будинку в місті Кернхейм.

І коли на Кернхейм опускалася ніч, йому вже тиждень поспіль снився один і той самий сон.

Ось і сьогодні знову наснилося, що йде він дорогою і бачить перед собою величезний готичний храм. Він піднімався над містом — темний, мов забутий бог,

і світився зсередини, наче зберігав у собі чиюсь заблукалу душу.

Марен знову стояв у самому центрі залу,

а склепіння над ним дихали — повільно, важко, як велетенський звір.

— Збудуй мене, — знову прорік голос.

Він прокинувся з тремтінням у душі й зрозумів, що далі так тривати не може.

Так, працюючи архітектором, він заробляв непогано,

виконував замовлення, але завжди мріяв звести щось своє,

а не лише те, що хочуть від нього інші.

Він підвівся з ліжка, підійшов до вікна і побачив величезний місяць, що освітлював у далині площу.

І саме тоді в його голові промайнула думка:

«Все, досить. Закінчую проєкт, здаю — і йду будувати храм. Хай буде важко, але я впораюсь!»

Оскільки наступного дня в нього був вихідний, він сів за стіл і розклав перед собою креслення храму.