Здавалося б, після ранкових баталій із Капітаном Дружком розлючений такс мав би назавжди забути дорогу до нашого двору. Але не тут-то було! Наш рудий стратег вирішив змінити тактику. Якщо з собаками дипломатія не вдалася, він вирішив підкорити... місцеву котячу еліту.
Тільки от проблема: такса щиро вірить, що вони — найкращі друзі, а от наші коти дотримуються абсолютно іншої думки.
Тільки-но цей хвостатий дипломат намагається наблизитися до когось із котячої команди з найдружелюбнішим виглядом, у відповідь летить повне презріння. Коти гордо вигинають спини, шиплять і дивляться на нього так, ніби він не гість, а найлютіший ворог. Жодних вам обіймів чи спільних ігор — суворий котячий бойкот.
Виходить картина маслом: Дружок лютує на ганку, Мушка з Гарчиком зайняті своїми романтичними справами, а заповзятий такс бігає за котами, які тікають від нього на перше ж дерево. І як у цьому хаосі навести лад? Повна комедія положень!
Але будь-якому хаосу колись приходить кінець, особливо якщо за справу береться головна господиня двору. Побачивши, що цей незваний такс ніяк не заспокоїться і продовжує тероризувати котів, я вирішила взяти ситуацію у свої руки.
Я рішуче вийшла наперед, зробила кілька впевнених кроків і голосно ляснула в долоні:
— Марш додому! — скомандувала я таким тоном, що не залишилося жодних сумнівів: жартувати ніхто не збирається.
І що ви думаєте? Магія мого командного голосу спрацювала безвідмовно! Такс скоса глянув на мене, зрозумів, що тут йому більше нічого ловити, розвернувся і поплентався геть до своєї домівки.
Двір одразу видихнув із полегшенням. Котам уже не страшно — вони гордо поспихали свої пухнасті спини і спокійно зайнялися власними справами. Капітан Дружок припинив зривати голос і тепер лише зрідка бурчав собі під ніс, задоволений тим, що ворога вигнано. А Мушка й Гарчик, як і належало головній парочці дня, мирно й затишно куйовдилися поруч, не звертаючи уваги на решту світу.
Порядок на подвір'ї було повністю відновлено. Суботній день нарешті увійшов у своє мирне русло!