Розділ 2

Здавалося б, головна інтрига ранку вичерпана: Мушка надійно прив'язана, Гарчик присоромлений і підгодований м'ясом за співпрацю, а Капітан Дружок виливає всю свою образу в небеса гучним і злим гавканням. Але наше подвір'я — це не просто двір, це справжнє реаліти-шоу, де режисери явно переборщили з драматизмом.

​Не встигла я зайти в хату й перевести подих, як ситуація перейшла на новий рівень. Це вже був не просто любовний трикутник. Це перетворилося на справжній геометричний чотирикутник!

​Той самий чорно-рудий такс, який, здавалося б, дав драла за ворота і на якого вже ніхто не чекав, раніше часу повернувся. Він знову з'явився на горизонті, спокійнісінько розгулюючи біля дерева так, ніби це його приватна дача, а не територія Капітана Дружка.

​Тим часом на своєму звичному місці розгорталася класика жанру: Мушка була повністю поглинена спілкуванням із Гарчиком, який умостився поруч і поводився так, ніби він тут головний господар.

​А що ж Дружок? Дружок був на межі нервового зриву. Його територію окупували одразу двоє претендентів — один влаштував романтику з Мушкою прямо в нього перед носом, а другий безсоромно розгулює біля кущів. Ланцюг натягнувся до струни, голос зривався на хрип, а гавкіт розносився на все село.

​Я стояла на ґанку, дивлячись на цей безлад, іронічно подумала: цікаво, чи вистачить у мене в холодильнику м'яса, щоб задобрити ще й цього такса-мандрівника? Бо якщо так триватиме й далі, доведеться відкривати офіційну кабінету психологічної допомоги для ревнивих псів.

Справжній дворовий бій розгорнувся на повну потужність, коли до загального галасу долучився чорно-рудий такс. Наш незваний гість почав зухвало гавкати на Капітана Дружка, а той, звісно ж, не залишився в боргу й виливав усю свою лють на нахабного прибульця.

​Перепалка тривала кілька хвилин, поки такса врешті-решт вирішив поступово відступати. Він повільно почав рухатися в сторону вулиці, але здаватися просто так явно не збирався. Відходячи, він раз у раз обертався назад і продовжував гавкати на розлюченого Дружка, ніби залишаючи за собою останнє слово.

Зрештою, такса вискочив за ворота, але зупинився вже на самій вулиці. Почуваючись у відносній безпеці за межею двору, він розвернувся і продовжив зухвало гавкати на розлюченого Дружка, ніби викликаючи його на справжній бій правилами вулиці