Частина 19

Роджер їхав у машині й думав про Венді. Звісно, він абсолютно не приділяв їй уваги і більше не запрошував зніматися в його фільмах, iз принципу. Але невже вона не мала пропозицій після гучного дебюту в його картині? Схоже, їхня з Венді війна повністю затьмарила йому очі і він перестав бачити очевидне.

Наступного ранку за чашкою кави Роджер запитав у дружини:

- Венді, чому ти більше не знімаєшся в кіно? Невже недостатньо пропозицій?

- Мій агент поки що не має для мене ролей, - знизала вона плечима.

- Дивно... Судячи з думки критиків, тебе мають просто розривати на шматки й засипати запрошеннями, - зауважив він.

- Однак поки що цього не сталося.

- Венді, може тобі варто змінити агента?

- А який у цьому сенс? - сумно посміхнулася вона. - Найімовірніше, продюсери вважають, що тепер я дружина мільйонера і мені робота не потрібна.

- Дурниці! Більшість зірок Голлівуду багаті люди, вони отримують мільйонні гонорари, проте не відмовляються від роботи в кіно.

Венді уважно подивилася в очі чоловікові й вимовила:

- Роджере, а якщо режисери вважають, що ти ангажував мене на всі свої фільми наперед?

Доркас не очікував такого повороту розмови, проте швидко знайшовся з відповіддю:

- Поки що в мене немає ролі для тебе.

Венді змiрила його недовірливим поглядом, проте нічого не сказала.

Через кілька днів Філіп Голдштейн з'явився на віллі продюсера, де його привітно зустріла місіс Доркас.

- Філіпе, ласкаво просимо! - усміхнулася вона. - А хіба Роджер не з тобою?

- На жаль, ні. Він попередив, що запізниться до вечері, його затримали важливі справи.

- Що ж, ми чудово повечеряємо і без нього. Що бажаєш на аперитив?

- Венді, пам'ятаю, ти віддаєш перевагу шампанському... Мабуть, я складу тобі компанію.

Вона здивовано подивилася на Філіпа:

- Дивно, що ти про це пам'ятаєш...

- Як можна забути про звички прекрасної дами?! - галантно відповів той.

Обидва влаштувалися в затишних кріслах навпроти одне одного. Венді з насолодою зробила ковток холодного шампанського і погладила добермана, який поклав свою морду їй на коліна.

- Макс - єдина моя компанія в цьому величезному будинку, але він всього-лише собака. Я рада, що ти сьогодні тут, Філіпе, і є можливість поговорити з живою людиною, - зізналася вона.

- Так, давно ми не розмовляли з тобою по душах. Скажи но мені, як тобі живеться в ролі місіс Доркас?

- Не легко.

- Що ти маєш на увазі? Роджер, звичайно, не подарунок, але ж загалом і в цілому він славний хлопець.

Вона подивилася прямо в очі співрозмовнику:

- Філіпе, до чого ці розпитування? Ти ж його адвокат і прекрасно обізнаний про те, що мій чоловік бажає розлучення.

Така відповідь "в лоб" спантеличила Голдштейна. Він не очікував від Венді такої прямоти і відчув незручність, але швидко зорієнтувався.

- Так, ти маєш рацію. Мені про це відомо. Саме тому питаю, розуміючи як тобі нелегко, - викрутився Філіп.

- Сумніваюся, що розумієш, - недовірливо промовила вона.

- І дарма, - він нахилився ближче, - хочу, щоб ти знала, Венді, я не схвалюю мого друга в цьому питанні і вважаю, що з вас двох могла б вийти чудова пара.

- Справді, могла б... Але для цього потрібне бажання обох, - сумно зітхнула вона.

Філіп зазирнув у її величезні сiрi очі, в яких заблищали крапельки сліз.

- Венді... - він відставив келих і взяв її руку у свої долоні. - Ти ще така молода і прекрасна... Ти заслуговуєш набагато більшого! Принаймні, щастя, - пристрасно вимовив він.

- Мабуть, бути коханою мені не дано...

- Послухай, як би надалі не склалися ваші стосунки з Роджером, ти завжди можеш розраховувати на мене.

Вона змахнула довгими віями, проганяючи сльози, і вдячно посміхнулася:

- Дякую, Філіпе!

  Раптом Макс підскочив і побіг у хол зустрічати господаря. Роджер навмисно повернувся пізніше, щоб дати можливість другу поспілкуватися наодинці з його дружиною.

- А ось і я! Зачекалися?

Поява чоловіка явно застала зненацька. Венді піднялася з крісла:

- Роджере, ти якраз з'явився вчасно. За розмовами ми не помітили, як пролетів час.

- Та годі вам! Я ж просив не чекати й починати вечерю без мене, - дорікнув їм Доркас.

- Е, ні, друже! Без господаря вечеря не та, - зауважив Голдштейн і підійшов потиснути Роджеру руку.

За обговореннями новин та останніх пліток зі світу кінобізнесу вечеря добігла кінця.

Усамітнившись у кабінеті, нібито для підписання паперів, Роджер нетерпляче поцікавився:

- Ну як? Перший крок вже зроблено?

Філіп забарився із вiдповiддю:

- Родже, мені здається, ти не правий.

- Що це ще за новини?

- Мені здалося, що вона дуже нещаслива.

- Філе, схаменися, друже! Венді та сама аферистка, яка обманом одружила мене на собi і тепер мріє дістатися до моїх грошей! - вигукнув Доркас. - Її не можна жаліти!

- І все ж мені здається, ти не розумієш. Вона могла б стати прекрасною дружиною, якби ти дав їй такий шанс.

"Господи, здається, цей віслюк розвісив вуха і попався на її гачок", - подумав Роджер, а вголос вимовив:

- Друже, їй не варто вірити.

- Рорі, вона плакала...

Здивований Доркас підійшов до друга і струснув його за плечі:

- Філе, прокинься! І не вір жіночим сльозам... а тим паче, сльозам акторки. У тебе інше завдання.

- Так, так... Я пам'ятаю...

Залишившись наодинці, Роджер подумав про те, що його друг не в міру сентиментальний, а дружина надто хороша акторка, щоб заморочити йому голову. Залишалося сподівався на те, що два мільйони доларів переважать почуття до Венді. Продюсер практично був упевнений в цьому, добре знаючи Філіпа.

Через кілька днів відбулося відкриття нової художньої галереї, на яку було запрошено подружжя Доркасів і, звісно ж, Філіпа Голдштейна.