Частина 12

На зворотному шляху в літаку обидва мовчали.

Продюсер раз у раз поглядав на дівчину, яка з гордим виглядом дивилася в ілюмінатор і розмірковувала про щось своє.

Не в силах витримати напруження, Роджер вимовив:

- Ми швидко владнаємо це непорозуміння, крихітко, і все залишиться як раніше.

Венді повільно повернула до нього голову:

- Як раніше вже ніколи не буде.

- Чому ж? Ми чудово провели час удвох... і...

- І я повірила тобі! Учора ти був такий переконливий... - промовила вона з докором.

- Вибач, дитинко, я нічого не пам'ятаю... ще й голова розколюється... Мері? - гукнув він стюардесу, - принесіть мені аспірин. Венді, хочете чого-небудь?

- Ні, дякую.

Роджер прийняв ліки, помовчав трохи і знову звернувся до супутниці, бажаючи якось розрядити напружену обстановку:

- Ти казала, що зірвала куш у казино. Не розкажеш?

- Щось немає бажання, - знизала плечима Венді.

- Але виграш хоч коштував витраченого часу? - продовжував допитуватися він, намагаючись повернути бесіду в інше русло.

- Можливо так, а можливо й ні... - ухильно відповіла вона, дивлячись на хмари за склом ілюмінатора.

- Тобто тепер ти розбагатіла? - не вгамовувався співрозмовник.

- Хто знає... Усе так мінливо в цьому світі...

Роджер прекрасно розумів, що вона ображена. Потрібно було прояснити це питання раз і назавжди, щоб зняти камінь з душі.

- Венді, не знаю, що я там учора ніс... але повір, у мене й на думці не було одружуватися!

Дівчина з ображеним виглядом повернулася до нього:

- Але ти говорив такі слова... І потім, усі ці залицяння останнім часом...

- Про що ти говориш?! Це був звичайний флірт, не більше.

Венді замовкла і подивилася на нього таким поглядом, яким дивиться кинуте на вулиці кошеня. Її красиво окреслені брови склалися будиночком, а величезні очі стали вологими від сліз:

- Як ти можеш так говорити, Рорі? Невже це була тільки гра?

- Ну... гра статей... можна й так сказати.

- А як же мої почуття? Ти посміявся над ними?

Роджер скривився від цих слів. Про її почуття він думав найменше за все, зараз його цікавили власні гроші.

- Вибач, крихітко... Вийшло непорозуміння... яке ми швидко владнаємо.

- Та вже ж, хотілося б скоріше! Я не хочу нав'язувати тобі своє товариство.

Літак здійснив посадку. Лімузин чекав на них в аеропорту.

- Куди тебе відвезти, дитинко? - поцікавився продюсер.

Венді назвала адресу і більше не вимовила ні слова. Машина зупинилася в небагатому кварталі. Водій відчинив двері і подав їй руку. Виходячи з машини, вона не дивлячись звернулася до Доркаса:

- Очікую документи на розлучення, - і пішла, не озираючись.

Удома на Роджера чекав його друг Голдштейн. Він озирнувся і, не побачивши Венді, запитав:

- А де ж твоя молода дружина?

Доркас глянув на нього вбивчим поглядом за такі зухвалі слова:

- Я відвіз її додому.

- Але як ти міг, Родже? Її в жодному разі не можна відпускати до підписання документів! Поки вона згодна дати тобі розлучення і не має при цьому майнових претензій, ти повинен пилинки з неї здувати і, не дай Боже, не сваритися!

- А на що це впливає? Вона і так згодна, - кинув Роджер, заходячи в будинок.

- Ну не скажи, друже! А раптом вона передумає або її навчить хтось, тоді не бачити тобі твоїх мільйонів.

- Ах, не згущуй фарби, Філе, - відмахнувся Роджер. - Ми з нею вже про все домовилися.  Венді виявилася цілком поступливою дівчинкою, і тепер лише чекає на документи для підпису. Тож підготуй їх якнайшвидше.

Доркас пройшов у кабінет і розвалився на своєму улюбленому дивані. До нього підбіг вірний Макс і поклав свою морду на коліна господаря.

- Ах, ти мій хороший! Скучив? - примовляв продюсер, гладячи улюбленого пса. - Філіпе, плесни-но нам віскі, а то голова розколюється після вчорашнього. Ти знаєш, ще ніколи на ранок я не почувався так паршиво.

Філіп протягнув йому келих і сів у крісло навпроти, пригубив віскі і приготувався слухати:

- Так що ж сталося у Лас-Вегасі?

- Та я й сам толком не знаю. Пам'ятаю тільки, як тягалися тут по казино, а потім вирішили випробувати удачу по-крупному, - відповів друг, потираючи скроню.

- А Венді що ж, тобі не розповідала?

- Чому ж, розповідала... як я її образив і посміявся з почуттів... Ще вручила шлюбне свідоцтво.

- Ну, а крім цього?

- Говорила, який я був переконливий, роблячи пропозицію...

- Я не про це, - перервав його Філіп.

- Що ж ти хочеш почути?! Подробиці першої шлюбної ночі? - обурився Роджер.

- Ну... не відмовився б, звісно, - усміхнувся друг. - Але зараз мене хвилює інше: як могло статися, що ти відмовився скласти шлюбний контракт?

- А бiс його знає! - розвів руки продюсер. - Я вже вкотре повторюю тобі, що абсолютно нічого не пам'ятаю!

- Хм... Навіть трохи? На тебе це не схоже.

- Останнє, що пригадую, як ми вийшли з літака і сіли в таксі. Далі суцільний туман.

- Зрозуміло. А куди попрямували в таксі?

- Підкорювати Вегас, чорт би тебе забрав з твоїми запитаннями! - вибухнув Доркас. - Тобі що, зайнятися нічим? Краще б документи на розлучення готував!

Філіп зволікав. Він опустив очі й розглядав залишки віскі у келиху. Друг помітив це і його охопило хвилювання:

- Що? Сталося ще щось, про що я маю знати?

Філіп підняв очі й серйозно подивився на співрозмовника:

- Справа в тому, Родже, що Каліфорнія входить до списку з 9-ти округів Америки, де за законами штату майно подружжя при розлученні ділиться навпіл. Шлюбний контракт у цьому випадку є єдиним рішенням, що дозволяє не втратити половину статків при одруженні.

Доркас підвівся з дивана і присвиснув від подиву:

- А як же Лас-Вегас? Адже шлюб було укладено в Неваді! Які закони діють у тому штаті?