Частина 1

В елітному нічному клубі стояла нестерпна задуха, аромат дорогих жіночих парфумів змішувався із запахом сигар і потом розпалених танцями людських тіл. Гучна музика віддавалася глухими басами в п'яному мозку Роджера Доркаса. Він пробирався крізь натовп танцюючої молоді, прокладаючи собі шлях ліктями. Натрапивши на офіціанта, який розносив випивку, і ледве не збивши його з ніг, Роджер схопив з таці келих з якимось синім коктейлем і рушив далі у пошуках друга. По дорозі йому траплялися красуні всіх мастей, які раз у раз вішалися йому на шию з вигуками:

- Рорі, голубчику! Ось ти де! Потанцюй із нами! - у принципі, чергова фраза, яку кожен кидає під час зустрічі, але ïхнi обiйми та дотик молодих грудей були навіть дуже приємнi Роджеру.

Тут і там на очі потрапляли знайомі, які окрикували його направо і наліво, друзі та коханки з розряду його колишніх, які по-свійськи поплескували по плечу...

Відомий голлівудський кінопродюсер Роджер Доркас сьогодні насолоджувався життям у цьому галасливому дорогому місці, де збиралася кіношна богема. Утім, він насолоджувався ним завжди, вважаючи це невід'ємною частиною свого бізнесу, що дає змогу заводити потрібні знайомства й успішно крутитися у світі кіноіндустрії. На подібних вечірках можна було зустріти не тільки відомих режисерів, сценаристів і кінозірок, а й політиків, банкірів і різного роду бізнесменів, які бажали вкладати свої грошики в просування починаючих  акторок-коханок.

Нарешті він побачив вдалині обличчя Філіпа Голдштейна, якого до речі, шукав. Він витягнув сигару з рота, потягнув коктейль через соломинку і танцюючою ходою вирушив назустріч:

- Філе, друже, де тебе чорти носили так довго? Вечірка вже в самому розпалі! - дорікнув він товаришеві.

- Та я вже бачу, - у свою чергу з докором відповів Філіп, оглядаючи Роджера з голови до ніг. - Ти що, знову під кайфом?

Перед ним стояв, а точніше пританцьовував на місці, не знаходячи в собі сил стримувати ейфорію, невисокий чоловік худорлявої статури, віком близько шістдесяти, з довгим поріділим на маківці волоссям, зачесаним назад, чомусь у темних окулярах, у білому модному костюмі з чорною розстібнутою сорочкою, що оголяла його сиві волохаті груди. Усю цю "красу" доповнювали золотий ланцюг із кулоном і залишки кокаїну на чорній тканині сорочки. Енергія, неприродна для цих років, била ключем у цьому старому ловеласі, який досі, мабуть, вважав себе молодим хлопцем.

- Ага! Приєднуйся! - кивнув він головою і простягнув Філіпу дозу для доріжки.

- Та вже нi, дякую покірно, - відмовився той.

- Годі тобі, занудо! - безтурботно кинув Родж, дивлячись на Філа вже заскленілими очима.

- Ти тільки подивися на себе! Чи не знаєш, що кокаїн у поєднанні з тютюном і алкоголем - смертельне тріо?! - попередив його поки ще тверезий друг.

Роджер розреготався:

- Філе, друже, ти говориш так від того, що ще тверезий, як скельце, і в тебе ні в одному оці... І ні в одній ніздрі! Ха-ха-ха! - він обійняв друга за плечі й повів до бару. - Але зараз ми це виправимо!

Якраз у цей момент повз проходили дві довгоногі білявки в запаморочливо коротких сукнях, від чого в Роджера захопило дух. Він вручив свій келих Філліпу, засунув сигару в зуби і двома руками вхопив красунь за пружні "булочки". Вони весело звизгнули нібито від несподіванки, розвернулися й повисли на регочучому Рорі. Він спробував підняти їх обох на руки, але оскільки дівчата були значно вищими на зріст і більшими за самого чоловіка, то йому це вдалося з великими труднощами. Він крякнув від напруги і під галасливі оплески оточуючих завалився на підлогу, тягнучи за собою невдачливих білявок. Усе б нічого, але піднятися самостійно він уже не зміг.

У палаті інтенсивної терапії на лікарняному ліжку лежав уже протверезілий Роджер із крапельницею і датчиками на тілі. Поруч із ним у кріслі примостився його друг, а за сумісництвом і повірений у справах, Філіп, чекаючи, коли хворий прийде до тями. Їх пов'язувала давня дружба, хоча за віком вони скоріше були схожі на батька і сина.

Філіпу було 42 роки, його чорне зі сріблястою сивиною волосся пишною шевелюрою прикривало череп, створюючи контраст із великим носом, на якому сиділи окуляри з квадратними скельцями в золотій оправі. Вищий за середній зріст, він не вирізнявся ні особливою красою, ні спортивною статурою, але все ж таки відчувалася в ньому і випещеність, і розум. Адвокат не тільки займався справами Роджера Доркаса, отримуючи за це часом непристойно великі комісійні, він ще водив дружбу з кінопродюсером, із задоволенням марнотратячи його грошики, за що і виконував роль няньки за сумісництвом. Не маючи ні дружини, ні дітей, Роджер був досить багатий, щоб оплачувати їхні з Філом пригоди. Його статки оцінювалися в 65 мільйонів доларів, які він заробив самостійно і не збирався ними ділитися ні з ким.

Сам Філіп теж був холостяком, тож ніщо не заважало веселитися двом друзям... крім віку. Що не кажи, а у свої 59 років кінопродюсер неабияк зносився, ведучи розгульний спосіб життя. Ні, він не був ні наркоманом, ні алкоголіком, від цього його Бог уберіг, а ось погуляти він любив і робив це регулярно. Останнім часом серце Рорі дедалі частіше давало знати про себе після нескінченних вечірок, нагадуючи господареві про те, що ніщо не вічне в цьому світі.

Хворий закрутився на подушці:

- Гей, Родж, друже? Ти ще з нами? - тихо покликав Філіп.

Той розплющив очі й подивився на друга:

- Не дочекаєтеся, сучі діти… - жартівливо вимовив він, даючи цим зрозуміти, що живий і не має наміру залишати цей світ.

- Ох і налякав ти мене, засранцю! - поскаржився адвокат.

- А чого ти злякався? Що мої мільйончики, не маючи заповіту, відійдуть державі? - підморгнув він, знімаючи з себе датчики і підводячись із ліжка.

- Е-е, почекай-почекай! Не так швидко, - підскочив друг і уклав хворого назад на подушку.

- Та я вже в порядку! Хіба ти забув, що дія кокаїну не тримається довше, ніж півтори години, - зауважив Роджер.