Коли приїхав і знайшов свій дім Дуглас Ріана була на прогулянці. Вона прийшла і побачила його-лохматого кавового відтінку пуделя: для неї це було здивування адже досі Ріана думала, що пуделі бувають лиш білого кольору. Дуглас їй не дуже сподобався, то не був її улюблений тип собак: вона любила скоріше лабрадорів. Дуглас був псом сестер-двійнят, його подарували їм батьки. Ненсі дуже просила собаку і батьки погодилися, хоча мати цього сімейства не полюбляла тварин в домі. Її сестра Керолайн, яка завжди з усіма погоджувалася, була звісно на стороні Ненсі- це ж була її улюблена сестричка і та не могла їй ні в чому відмовити. У Ненсі нещодавно помер кролик і та прагнула заповнити пустоту в серці від болю утрати.
Ріана спостерігала, як сестри гралися з Дугласом в дворі. Часто мати туди його виганяла аби той справив нужду, особливо після випадку з диваном. Татко сімейства прибирав калюжки після Дугласа в коридорі й у вітальні і був дуже незадоволений цим. Іноді, коли у нього був поганий настрій, він бив Дугласа тапком хоча і знав що ця порода не вміє підкорятися.
А Ріана хотіла завести кошеня, проте не могла бо жила вона в чужому домі, а хазяйка дому ненавиділа котів. Ріана не могла зрозуміти, як можна не любити мохнате муркаючи чудо з довірливим поглядом і розовими подушечками.