https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1735588937_96.png
Собі від себе... коли дуже треба...
7
Весняний туман пестливим цілунком,
Зволожить, на мить, пересохлі вуста...
Наївна любов, приторним трунком,
Отруїть спустошену душу дотла!
Легка безтурботність прокинеться з сонцем,
Потягнеться сонно, прийшла вже весна...
І вранішій промінь постукав в віконце...
Прокинься нарешті...у серці твоєму небесна краса!
.. ..
Я знов міцна, сталева стала...
Я без емоцій, почуттів.
Немов сто років вже не спала...
Крім болю - нуль вже відчуттів.
Ось подих:видих-вдих...
Зімкнуті зуби, защимило м'язи!!
І на вустах завмерший крик
"Я тут ніхто - обставин в'язень!"
Відредаговано: 12.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
