Собі від себе... коли дуже треба...
6
Послати все під три чорти,
І щиро помолитись Богу...
Піти кудись в незвідані світи,
Та не полишити свого порогу...
Любити міцно на віки,
Та серце не відкрить нікому
Отак життя, між протиріч
Проходить непомітно стрімко,
Немов одна незрима ніч ...
Моментами ж буває гірко,
Що ніби безліччю сторіч,
Бредемо ми, кудись не спішно...
І лиш наприкінці шляху крутого
Ми зважим все на терезах життя,
І тут не буде більш нічого,
Що зможе змити каяття...
Не буде тут чогось чужого,
Лиш голе, грішне твоє "я"
.......
А ти кричи! Ти плач! Та бийся!
Хай знає світ, що ти жива!
Розплющи очі і не бійся,
Що вся ця біль лише твоя!
У твому серці, мила, океани,
З штормами й штилем вперебій ....
В душі твоїй , що з порцеляни,
Гримить щосили грішний бій...
І залп за залпом, неминуче,
Як хвиля хвилю доганя,
Тебе терзає, гне і муче,
Твоя ж титанова броня....
Ти не тримай в собі пів світу,
Ти випусти усе, і навіть гнів...
Відправ сміливо на орбіту
Всю втому неспокійних днів!
Наситься спокоєм нарешті,
Відпий із чаші тишини...
Впусти усе що ще несеш ти,
Сама ж продовжуй гордо йти!
Відредаговано: 12.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
