Собі від себе... коли дуже треба...
2
Новорічних бажань не загадаю,
Немає ілюзій пустих,
Бо те чого серцем бажаю,
Не вимолиш у святих...
Усе ніби у моїх руках,
Та вони чомусь опустились
І справа тут не в снах,
В тих, які не здійснились.
І навіть не в словах,
Що шипами в серце впились,
А справа у моїх очах,
Що на світ відкрились.
Прозріння прийшло коли не чекала,
Ніби уперше очі відкрила...
Чи просто з них пелена упала?
Чи душа правду пізнала?
......
Бути собою так хочу я,
Бути зручною - доля моя.
Так вчили, так треба....
Але ж це не моя потреба!!!
Чи любитимуть мене справжню?
Чи не заваджу я чужому щастю?
Нема мені діла до цього більше,
Тепер дихаю трішки вільніше....
Не тому, що байдужою стала,
Просто себе нарешті пізнала...
Смішна, безвідповідальна, вільна,
Непосидюча, грішна, божевільна...
Так, я така....не такою знали?
Так, я така....що? Не чекали?
Мої гріхи, моїми завжди будуть,
І їх мені, повір святі, ще не забудуть...
Я все спокутую, та відмолю,
Лише коли душа пізнає волю.
А поки що я житиму такою...
А поки що я буду собою!
Відредаговано: 12.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
