12

ОЛЕКСАНДР

Їду в центр міста. Це недалеко від маминого будинку, проте автівкою швидше ніж ногами.

Крамниці всі зачинені. Не дивно, перше січня, все таки – Новий рік...
Але кіоск з ґаджетами працює. І той самий здоровань, що й колись, за прилавком.

Паркуюся поруч.

-Добридень. - Вітаюся. - Що є з нових?

-Аммм... - Він швидким поглядом оглядає свій товар, озвучуючи наявні моделі...

-Новинки немає. - Мотає головою.

-Самсунг? - Не полишаю надії взяти нормальний телефон.

-Ммм... але не остання модель... І не новий. Але! Якщо маєте вільні хвилин  двадцять, то буде новий. - Він називає модель, яка мене влаштовує і, щойно я відійшов до автівки, закриває кіоск, а сам біжить у двори багатоповерхівок.

Цікаво..? Але й байдуже...

Йду до крамниці навпроти. "ЕЛІС" – вивіска на дверях "відчинені".

Заходжу й роззираюся. Теплих спортивних костюмів безліч, та який з них підійде?.. 

Прошу продавчиню допомогти підібрати розмір. Між блакитним і рожевим обираю блакитний. Під колір очей. Вже навіть уявляю її в ньому...

-Маємо гарну жіночу білизну. Потрібна? - Запитує, коли майже розрахувався.  

Задумуюсь. Не знаю навіть. Я ж ніколи нікому не купував ніяких бюстгалтерів чи...

-Я не знаю розмірів. - Відповідаю, ховаючи гаманець.

-Я допоможу. Це просто... - Молода продавчиня розповідає про жіночі розміри і як їх обирати, а я... наставив вуха ніби студент на лекції – слухаю.

Вона дістає з ящика комплект білизни і каже, щоб я приміряв "чашку"... долонею.
Всміхаюся.

-Я не для себе. - Відповідаю. І після цієї моєї відповіді її спершу ступорить, а слідом вона ледь не сміється у відповідь.

Ох, це ж я... 

Щоб їй зле не було!..  Сміюся вже й сам.

-Вибачте. - Перепрошує за свою реакцію. - Я зрозуміла, що ви не для дружини. Ну, в такому разі... оцініть візуально. Заодно і колір – ніжний молочний.

-Гаразд. Пакуйте. - Відмахуюся, все ще всміхаючись з ситуації. Сподіваюся, їй підійде.

Вийшовши з "ЕЛІС" спокійно переходжу дорогу, руху тут геть ніякого, ні людей, ні автівок. Вихідний, словом.

-Ваш Самсунг. Дивіться, телефон новий з гарантією... - Він показує параметри, настройки і все, що потрібно знати новачку, я ж тільки киваю. Слова вставити у його монолог, все одно що актора правити...

-Вам загорнути?

-Гм? - Зиркаю на нього, реально не зрозумію про що мова.

-Ну, ви ж на подарунок?

-Ах, так.

Він загортає у подарунковий папір, поки я відраховую  потрібну суму готівкою. Думав Олені подарунок купити, та хай... _відпочиває_. Сніжинці телефон потрібніший, ніж тій сумочки й помади...

Додому, чомусь, не поспішаю. Ще добру годину катаюся по місту на своєму авто. Дорога потребує зосередженості і цим самим переймає увагу з проблем, а нерви звільняє від напруги, як і мізки від дум.

До ворід сусідки підїжджаю "перезавантаженим", коли сонце сховалося за горизонт і небо перейняло свій звичний, для зимового вечора, колір...