Розділ 13

Не все котові масниця, буде і великий піст

До приходу Миші я встигла заскочити в кілька магазинів і купити, нарешті, собі одяг. Небагато, але для початку вистачить. Дві пари дизайнерських джинсів, кілька топів, дві повсякденні сукні, спідницю. Модель блузи з воланами, яка чудово сиділа на мені в минулому, зараз висіла мішком, і я із жалем відклала її убік. Зате чудово підійшла блуза суворого крою, сліпучо-біла, з гострим коміром. Мені тепер личили мілітарі штани з величезною кількістю кишень та високі черевики. Образ створювався не витончений, але цілком сміливий, незграбність тіла ховалася за безформністю, а широта штанів не стискала рухів.

Не втримавшись і намагаючись не думати про те, що я витрачаю гроші, які б знадобилися мені для покупки салону, я заглянула у фірмовий магазин «Nike» і купила дві пари кросівок і сандалії. На торішню колекцію була величезна знижка.

Додому я приїхала якщо не щаслива, то спокійна. Слова Віктора все ще лунали в голові, але тривога вщухла, поступаючись місцем ситому задоволенню. Усе ж шопінг — найкращий засіб релаксу. Подорожник для забитої душі.

Я пообідала, зварила каву та вийшла на балкон. Єгор скинув дзвінок після третього гудка, а потім передзвонив сам і повідомив, що на роботі повний завал, і звільнитися не вийде до півночі точно.

Віктор завжди дотримується слова…

Миша явно затримувалася, і я дозволила собі постояти на балконі, вдивляючись у сутінки та розмірковуючи про перспективи. Паніку суворо собі заборонила, від неї ніякої користі, одна шкода — і для нервів, і для прийнятих рішень.

А рішення потрібне було терміново.

Для ухвалення правильного рішення необхідно бачити картину загалом. Отже, що маю? Є два тіла: одне в землі, і його вже не дістати, а друге — ось воно, худе та нескладне. У нього мене запхали насильно, у цьому можна не сумніватися. Хто? І навіщо? Знайду відповіді на ці питання, ситуація значно проясниться. Далі, є клуб сновидців, де явно досягли успіху в езотеричних практиках, інакше рада не зацікавилася б. Аліса — єдиний донор у клубі, тому й потрапила під удар. Найімовірніше, що й маніяк у клубі бував, а, отже, треба шукати серед фриків Морозко.

Зі знайомих мені стриксів клуб відвідували Віктор, Гоша та Ольга. Усі троє мене знали. Ненавиділи?

Віктор більше не здавався єдиним підозрюваним, та й узагалі, дивитися треба завжди ширше, давати шанс усім і кожному. Наприклад, Ользі, яка так і бризкала негативом у нашу останню зустріч. Або Гоші, який цілком міг стати маніяком за складом розуму. Затюкана, жалюгідна, непопулярна людина цілком може зірватися від ненависті до всього світу. Тим більше коли вважає рідного батька вбивцею. Сини мусять наслідувати батьків, чому б Гоші не спробувати?

Хоча в нього кишка тонка, та й сили не вистачить. Втім, якщо йому допомогли… Із чого я взагалі вирішила, що маніяк діє один? Може, не дарма Гоша так наполегливо за Ольгою бігав. Що, коли вона йому дозволяла?.. Що, коли переляканий, невпевнений у собі хлопчик, перебуваючи в страху через дії свого батька, перекинувся в табір до диких? Адже жінка може бути дуже переконливою, особливо — вродлива жінка. Зокрема, із чоловіком, який вродливих жінок найчастіше бачить лише на обкладинках глянсових журналів та на екрані телевізора. По суті, Ольга могла крутити їм, як хотіла. Я сама так робила в минулому. Він міг вкрасти потрібну інформацію з архівів ради, збирати досьє на наших… на мене. На Віктора. Ольга могла знати про його потаємну квартиру. І саме вона могла зателефонувати мені того вечора й покликати на зустріч.

Але навіщо, чорт забирай, запихати мене в це тіло?! Що це: суто жіноча помста? «Стань бридкою і неуспішною»? Дрібно для маніячки.

Думай, Яно.

Усі ці переселення для чогось потрібні. Можна зрозуміти шамана з розповіді Віктора — він не хотів помирати. Єгор має рацію, у такий спосіб можна позбутися невиліковної хвороби, старості… дідько, адже можна уникнути переслідування, наприклад! Вселившись у тіло іншого, ти й життя його отримуєш, як бонус. А від свого відмовляєшся. І якщо раптом тебе звинувачують у вбивстві, то що взяти з мерця?

Перевірити списки справ ради? Але в архів мені тепер доступ закрито. Як, втім, і в саму будівлю. Віктор чітко дав зрозуміти: потикатися не варто. Як і висуватись у принципі. Вб’ють.

Що ж, висовуватися необов’язково, зумію акуратно. У мене тепер є особистий хакер. Червоноокий, з пірсингом. Леся чудово справляється з повідцем та нашийником.

Наче у відповідь на мої думки у двері подзвонили — голосно та наполегливо.

Миша ввалилася у квартиру із шумом і величезними, чомусь дірявими пакетами із супермаркету, з яких раз у раз випадали на підлогу банки з консервованим горошком, кульки із цукерками, пивні пляшки та солоні горішки. Підхід до покупок Єгора мені подобався набагато більше.

— Ну що, готова до подвигів? — весело спитала вона з порога, розмотуючи довгий шарф осиного забарвлення. Під шарфом виявилося масивне намисто з бісеру, яке за всіма законами логіки мало зламати Лесі шию. Шия трималася і навіть допомагала голові крутитися, чим Миша користувалася. — Єгор твій де?

— На роботі затримали, — відмахнулась я і кивнула на пакунки. — Навіщо все це?

— Щоб їсти! — пафосно заявила Миша, піднімаючи вказівний палець. Потім хитро посміхнулась і додала: — І пити.