Розділ 3

слідуй за білим кроликом

Матриця

Вийти на свіже повітря було приємно. Я раділа, що Єгор, нарешті, попрощався і пообіцяв подрузі повернути мене ближче до вечора. Якщо чесно, я неймовірно втомилась і від ситуації, і від нудних людей. Треба було відпочити. І подумати.

З голови не йшла несподівана зустріч та розповідь Миші.

Отже, Гоша бував у клубі для тих, хто практикує усвідомлені сновидіння. У принципі, нічого особливого, багато хто відвідує подібні зборища. Уві сні можна взяти більше енергії, людина майже не захищена від впливів, не вміє ставити бар’єри та легко віддає. Деякі умільці вчаться керувати чужими снами й мають профіт. Не зовсім законно, щоправда, але рада заплющує очі, якщо при цьому ніхто не страждає. Ходили чутки, що в деяких країнах місцеві ради навіть намагалися узаконити подібний спосіб підживлення та приділяли вивченню практик усвідомлених снів багато часу та сил. То чому б і в нас не спробувати?

Гоша, звичайно, не майстер-фломастер, але цілком міг спокуситися. А раптом це була ідея Віктора? І саме він шукав сину донора? Логічно, адже Гоша сам ніколи не підійде до дівчини — згорить від сорому. А батько частенько вирішував за нього важливі справи. Гоша був улюбленцем його дружини, єдина радість матері…

Так, можна припустити, що саме за цим Віктор і приходив до клубу. Гоші, напевно, сподобалася Ольга, але вона навряд чи донор, бо вербували Алісу. Вона відмовила і… Ні, це не привід її вбивати. Знайшли б іншого донора, із цим у Віктора ніколи не виникало проблем.

Не це мене збентежило. Гоша не впізнав мене. Вдав, що бачить уперше, а якщо вірити Миші, Аліса була затятою учасницею клубу. Навіть меценатом. Та й із Віктором спілкувалася дуже фамільярно… Не зустрічала Гошу? Чи не звертала уваги? А може, він був настільки зайнятий тією Ольгою, що не запам’ятав руду тихоню? І як тепер дізнатися, якщо не пам’ятаєш ні краплі з її життя?

Віктор… Якби він був поруч, допоміг би. Він уже вміє використовувати небезпечні мистецтва, не переходячи межі. Якщо я комусь і можу довірити власне життя і пам’ять, то тільки йому. Сподіваюся, послання він усе ж отримає.

Єгор дістав із кишені жменю льодяників і простягнув мені. Я взяла один, він виявився лимонним. Спіймавши мій погляд, дикий навіщось пояснив:

— Курити кидаю.

— Успішно?

Він повів плечем і, мабуть, вирішив змінити тему.

— Мені треба їхати в справах, тож відвезу тебе додому.

— Знову замкнеш?

— А який сенс? Рано чи пізно все одно втечеш, а доки я тобі потрібен, є шанс співпрацювати. Зрозуміла тепер, що Віктор замішаний?

— Те, що він приходив до клубу, нічого не означає, — байдуже відповіла я. — Це не робить його вбивцею та тим, хто переселяє душі. До речі, що казала сама Аліса? Перед тим, як… зникнути? Адже вона на той момент була з тобою, чи не так? Залишилася ночувати, ділилася. Ти що ж, не відчув нічого?

— Нічого незвичайного, — похмуро відповів Єгор. — Вона була розгублена трохи, але це все.

— А ти певен, що ти сам не… — Я затнулась.

Дурне запитання, і я жаліла, що поставила його. Вітер підняв у повітря целофановий пакет і закружляв у танці. Неподалік спрацювала сигналізація, пурхнули зляканою зграйкою горобці. Весна наступала ліниво, неспішно, залишаючи холоду можливість гуляти міськими вулицями.

Єгор мовчав. Дивився повз мене, і на обличчі читався страх упереміш із сумнівом. Усе ж таки великий недолік для стрикса — не вміти контролювати себе. Але для мене це швидше плюс. Що більше дізнаюся про дикого, то швидше зрозумію справжні мотиви цього «розслідування».

— Ти так і подумав, правда? На початку, коли мене будив… Ти думав, це ти її вбив! Під час сексу навіть найсильніший стрикс може не стриматися.

Я перехопила його погляд — колючий, глузливий. Від цього погляду стало ніяково.

— Я не сплю з донорами, Яно. Не думав, що ти маєш таку коротку пам’ять.

— То ці вигадки про дівчину — ширма?

— Іноді не потрібно нічого вигадувати — люди вигадають за тебе. Коли чоловік та жінка проводять разом час, ночують в одній квартирі та тримаються за руки, історія малюється сама собою. — Він зітхнув, зімʼяв фантик від льодяника і спритно закинув у урну. — Алмазов був із нею того вечора. Вони поговорили, а потім Аліса померла. А ти — його права рука — з’явилася тут. Для мене розклад очевидний. Я не знаю лише мотиву та способу, яким можна перемістити дух у тіло. Але якщо ти тут, то йому навіщось це треба. Її тіло йому навіщось потрібне! Це ще не кінець історії, Яно, тому раджу тобі із цього моменту ретельно обирати союзників. У всякому разі, я тобі не брешу.

Я зіщулилась і обняла себе за плечі. Дістав цей вітер! Погода нестабільна, як і моє становище. У мене з-під ніг намагаються вибити землю і, зізнатися, дуже вдало. У Єгора зуб на Віктора, а я, як дурепа, його слухаю. І починаю приймати за чисту монету. І злість цю, нібито справжню, і душевні розмови… А чого йому зараз варто розіграти переді мною святу невинність і праведний гнів? Істинних емоцій я не зрозумію: дару немає, а з ним і впевненості в правдивості слів дикого. Я надто багато знаю про Віктора. Що як Єгор справді вбив Алісу й мене підселив до її тіла, щоб я зливала йому інформацію?