РОЗДІЛ 16. ОКРІ

Планета-в’язниця розташовувалася на відстані ста п'ятнадцяти світлових років від Землі і до останнього часу була незаселеною.

Річ у тім, що злочинів, за які можуть туди відправити, не так уже й багато. Відтоді, як з’явилися апарати сновидінь. Про це не говорять, але, крім офіційного програмного забезпечення, є ще й чорний ринок, на якому можна замовити будь-яку індивідуальну програму сну, тільки білетики плати. Особливо нелегальні сонні програмісти процвітають на Калу, в Калуані навіть цілий район є, де вони живуть, і де можна замовити сон на будь-який смак. Це нелегально, але уряд Калу дивиться на такий бізнес крізь пальці. Дивитися крізь пальці на усе, що приносить гроші, — це взагалі значуща частина внутрішньоекономічної політики калуанців. Унаслідок цього на Калу можна робити все, крім… Все. На Калу можна робити все.

Але я відволікся.

От взяти мене. Добу тому я серйозно зважував: подзвонити Мадлен і пожалітися їй або просто полетіти собі до непримітного району Касмея-24 на околицях Калуани, та й замовити сон, у якому я застаю Ані з цим її новим Фрідріхом, після чого довго, дохідливо і на прикладах пояснюю йому, що ніякий він не найкращий, а найкращий тут власне я. І що я глибоко не погоджуюся з майстром Юдзуру і усіма містичними лімбітами разом узятими. І що не треба Ані йти шляхом мистецтва, на якому він, Фрідріх, її обіцяв підтримувати. А йти їй треба зі мною… куди? Саме на цьому місці я вирішив не замовляти собі нелегального сну, а просто поговорити з Мадлен.

Але якщо б я вибрав інакше, нічого б мені не було. За придбання нелегальної сонної програми, а навіть за її написання, штраф передбачено настільки мізерний, що він сприймається фактично як благословення на такі справи від держави. І, окрім того, я ще ніколи не чув, щоб хтось такий штраф дійсно сплатив.

“Вбивайте одне одного уві сні, дорогі громадяни”, — наче кажуть нам законотворці. — “Ґвалтуйте, потрошіть, робіть усе, на що вистачить вашої збоченої фантазії. Посварилися з кимось — не тримайте в собі. Випустіть агресію, а тоді прокиньтесь, умийтесь, випийте тоніку і йдіть на роботу. І живіть своїм спокійним благопристойним життям. Але якщо ви тільки подумаєте, тільки спробуєте реалізувати ваші хворі фантазії наяву!...” 

Покарання за справжні злочини, зокрема пов’язані з нанесенням шкоди здоров’ю іншої людини, у нас ну дуже суворі. Усе-таки тисячоліття гуманістичного виховання накладають свій відбиток і на кримінальне законодавство. "Немає вищої цінності, ніж життя і здоров'я людини". Нехай би я заявився на Курорт і добряче відгамселив Фрідріха — без тяжких наслідків, просто до синців, то відправився б на Окрі не уві сні, а зовсім навіть наяву приблизно на п’ять еталонних років. А я маю цікавіші справи, зокрема й дуже термінові.

І так розмірковують усі, не я один. У цьому сенсі я типовий законослухняний громадянин. Тому вбивства, зґвалтування, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень у наші часи зникли майже зовсім. Вбивства задля збагачення досі трапляються, але так рідко, що я й не пригадаю, коли я чув про останнє. Бо існує, знаєте, тисяча й один спосіб збагатитися значно легше і безпечніше.

Наприклад, із давніх-давен відоме пограбування. Але і грабуючи когось, ти цього когось по голові не б’єш, і часто навіть не бачиш, і часто навіть не знаєш. Ти просто пишеш потворну програмку, яка підробляє генетичний підпис жертви та переводить білети з її рахунку на твій. А далі усе вже залежить від кваліфікації і везіння сторін — злодія і кіберполіції. Найчастіше злодія затримують та пропонують йому компенсувати збитки у потрійному розмірі. Третина повертається жертві, третина перераховується кіберполіції, а третина — у бюджет. І все, ти вільний. 

 На Окрі злодій потрапляє тільки в тому разі, якщо він украв більше, ніж зможе компенсувати за все своє життя.

Ну, і окрема категорія в’язнів — це, так звані невинні вбивці. Ті, через кого загинули люди, але сталося це через халатність, незнання або злочинну бездіяльність.

Окрі могла розмістити шістьох злочинців, тому що за теперішнім законодавством кожному має бути надано окремий континент, а їх на Окрі саме шість. Чотири роки тому тут з’явилася перша злочинниця – Мір'ям Шор, колишня голова Управління Космічних Польотів, яку визнали винною багато в чому, зокрема у ненавмисному вбивстві трьох осіб — екіпажу бази У.

А три роки тому на сусідньому материку, точніше, на великому острові, оселився доктор Іку Йоні. Він злочинцем не був, а просто на старість став монахом і відлетів у добровільне вигнання, обравши умовно незаселену Окрі, тому що де ще у наш час знайдеш порожню планету? Скрізь, де є атмосфера земного типу і пристойна гравітація, там повно людей. Або будують науково-дослідні бази, як, наприклад, на Тонтон-18, Ілладі-3, Амаре та інших, або оздоровчі установи, як на Курорті. Про три густонаселені планети нашого сектору — Землю, Калу і Лімб — я промовчу. Уже де-де, а там монахові шукати спокою та самотніх роздумів точно не пристало. Окрі ж для цих цілей підходила ідеально. 

Протягом перших двох ночей я обшукав чотири незаселені материки, але жодних ознак О-га не виявив. На третю ніч надійшла черга острова Іку Йоні. Острів цей із жодного погляду цікавим не був. Він був подібний до плаского, припорошеного пилом столу, по якому каталися туди-сюди сухі кулі кураю. Чому старець обрав саме його — загадка, адже були на Окрі і гарні острови, зокрема найпівнічніший.

Але сам доктор був мені значно цікавіший, ніж ареал його проживання. У першу ніч мого перебування на острові, я бачив його тільки побіжно. Він виходив із щойно збудованого дому, біля якого ще копирсалися будівничі кібери, з якимось приладом, що нагадував старовинну підзорну трубу, під пахвою.

Чимось він зацікавив мене настільки, що наступної ночі я знову почав сновидіти його острів. Адже треба довіряти голосу своєї інтуїції, особливо у сновидінні. Я з’явився, коли у нього був уже пізній вечір. Старець лежав на піщаному пляжі так близько до води, що лінива хвиля прибою час від часу облизувала йому стопи. Він заклав руки за голову і спостерігав, як де-не-де на темному небі з’являються світлі зорі. Хоч я й не дуже люблю неробства і нерухомості, але ліг поруч і вирішив роздивитися, що такого бачить він на небі. Завдяки чому усміх його стає таким спокійним та погідним?