2 розділ

Я провалялася в ліжку кілька годин, думаючи і переосмислюючи все, що сьогодні сталося. Я не спала, але не тому, що боялася, що цей дивний хлопець знову проникне в мій сон. Просто я виспалася вночі і була сповнена сил. Побачивши на годиннику дванадцяту дня, я різко встала, згадавши про те, що мені потрібно випити ліки. Кілька місяців тому в мене почався розлад сну, а саме таке явище як парасомнії. Безкінечні прокидання серед ночі від кошмарів, сонні паралічі та синдром «вибухаючої голови» змусили мене розповісти про це мамі й відвідати невролога та сомнолога. Після препаратів це стало відбуватися менше, а останнім часом і зовсім, слава богу, не турбує. Але ліки переставати приймати не можна, інакше знову може все повернутися.

Оскільки в цей час я повинна була бути в школі, ліки лежали у мене в рюкзаку. Так, я носила з собою таблетки і пила їх у їдальні за обідом, а на питання однокласників «що це?» відповідала, що п'ю звичайні вітаміни. На пластинці складно було щось прочитати, тому всі питання на цьому закінчувалися.

Я розстебнула рюкзак, який нещодавно жбурнула в передпокої, дістала препарати і випила їх. Раптом почула вібрацію, що доносилася з ранця. Витягнувши смартфон, я побачила, що дзвонила Марта. От халепа, вічно я забуваю вмикати звук! Мама постійно лає за те, що іноді до мене складно додзвонитися через беззвучний режим.

—  Привіт, — відповіла я, крокуючи назад до своєї кімнати, прихопивши рюкзак.

— Ти чому втекла? — почула я на тому боці. Її голос був трохи роздратованим. — Як тільки почула про контрольну, то відразу ж втекла!

— Вибач. Довго пояснювати…

— Могла б і мене з собою прихопити! — Марта чавкнула, і я зрозуміла, що вона в їдальні. О дванадцятій годині в нас велика перерва.

— Як там справи? Складна була контрольна? — запитала я, сівши на ліжко.

— Ну так собі... — однокласниця задумалася, — було вісім питань, а останнім завданням треба було накреслити таблицю.

— Що? — я підняла брови і вирівняла спину. — Вісім питань і таблиця?!

Все як у моєму сні! Там теж було дев’ять завдань!

— Зовсім вона збожеволіла, так? — крикнула Марта. — Чому вона взагалі дала контрольну без попередження? Хіба так можна? Навіть тема ще не закінчилася! — обурювалася однокласниця, стукаючи столовими приборами.

Я занервувала і почала ходити по кімнаті. Я боялася своїх снів і боялася власної себе. Докотилася!

— Марто, послухай, — мої емоції страшенно зашкалювали. Хотілося комусь розповісти бодай частину того, що зі мною відбувалося, — сьогодні мені снився віщий сон! Там теж була контрольна з біології і теж питання з таблицею!

— Дійсно? Прикольно. А мені такі сни ніколи не сняться.

— Саме тому я втекла, розумієш? — я намагалася їй пояснити. — Втекла не тому, що контрольна. Сам факт того, що мені наснився віщий сон налякав мене.

— Що, серйозно? — здивувалася Марта. — Та ти чого... Може, він був і не таким вже й віщим. Подумаєш, контрольна... А останнім завданням вона завжди дає накреслити таблицю — мені потім про це розповіли дівчата в роздягальні.

Тут я згадала про Назара. У моєму сні в нас забрали роботи через те, що він дістав телефон. Може, таке насправді трапилося?!

— Марто, послухай уважно. Скажи, у Назара випадково не було сьогодні проблем? Мені снилося, що він списував, і біологічка забрала в нього смартфон.

Вона не відповідала. Я вже подумала, що щось зі зв'язком, тому сказала «алло».

— Камілло, ти мене лякаєш, — нарешті відповіла однокласниця, — тобі це вже хтось розповів, і ти мене розігруєш, так?

Отже, все так і було. Як і в моєму сні.

Зрозумівши це, я зовсім обомліла.

— У тому то й справа, що ні! Марто, повір мені!

— Гаразд, давай потім поговоримо. Я зателефоную.

На цьому вона поклала слухавку.

Я сіла назад на ліжко і помітила, що в мене знову тремтять руки і коліна. Сподіваюся, Марта не подумає, що я її розігрую і прийме все серйозно. Вона була новенькою, у цьому році перевелася до нас з іншої школи. Ми спілкуємося вже близько місяця і мені б хотілося, щоб вона стала моєю подругою.

Але її довіра, як не як, фонова проблема. Головною залишається те, що зі мною відбувається якась дурня. Точніше з моїми снами. Все б нічого, бачити віщі сни — цікава здатність і в цьому немає нічого страшного, якби не той хлопець з його словами «ти особлива, як і я». Плюс до всього додавався мій розлад сну. Може, впливають препарати? Через них мені сняться віщі сни?.. Але тоді на що ще вони впливають? Притягують усяких дивних сновидців, як...?

Як він там казав його звуть? Дем'ян? Може, спробувати його десь знайти? У фейсбуці, наприклад. Раптом виявиться, що він місцевий божевільний, який втік з психлікарні, а я про це просто не знаю. Тоді б однією проблемою стало менше.

На завтра ще купа домашки... Як можна її робити, якщо в голові зовсім інше?

І все ж таки мені довелося сісти за стіл, включити комп'ютер і витягнути підручники. Чим раніше закінчу, тим раніше буду вільна. Я відкрила щоденник і пробігла очима, що нам задали. Географія, література, англійська мова... Голова зовсім не варить.

Усе ж таки я набрала в ґуґлі «Дем'ян» та дописала назву нашого міста. Чим чортяка не шуткує? Відразу з’явилися посилання на різноманітні соціальні мережі хлопців з ім’ям Дем'ян. Я відкрила кілька перших, але обличчя були незнайомі. Ні, погана ідея з пошуком. Якби я хоч його прізвище знала!

Закривши всі зайві вкладки, я сіла за уроки. Англійська давалася мені легко, як власне й інші мови, а з біологією завжди були проблеми. Зазвичай, готуючись до контрольних з цього предмету, я просиджую майже весь день. Але це не допомагає — оцінки завжди посередні. Ну, хоч не двійки — так себе заспокоювала.

Роблячи англійську, я на мить відірвалася від зошита та задумалася – а якщо це все пов’язано з моїми парасомніями? У мене розлад сну, а тут я зустрічаю хлопця, який також стикається з явищем сновидінь. Невже це такий збіг? Невже таке реально?