Я зібрала ці сни,
щоб світ не забув,
що навіть у тиші щось говорить.
Не словами, не голосами,
а шепотом, який відчуває лише серце.
Ці сни — це сліди втраченого,
уламки того, що колись було живим.
Вони голоси тих, хто мовчав,
спогади, що не зникли, а просто сховалися.
Кожен звук, кожна тінь, кожна хвиля світла —
це послання.
І якщо навчитися слухати,
можна почути набагато більше, ніж здається.
Бо тиша — не порожнеча.
Тиша — це простір, де живе пам’ять.