Сни в тиші

Вогонь, який не мав звуку

«Я бачив, як усе горіло, але не чув нічого.
Жодного тріску, жодного крику.
Лише тепло, яке знищувало відчуття.»
— спогад об’єкта F-12, збережений Тишею

Цей вогонь не палав на поверхні.
Він не поглинав стіни,
не валив дерева,
не лякав очей.

Він палав усередині.

Коли спалахнув,
ніхто не закричав.
Просто люди зупинились
і почали забувати,
що таке гнів, ніжність,
радість, біль.

Не вогонь знищив місто.
А його тиша.

Полум’я ковтало спогади.
Стиралось перше кохання,
останній дотик,
обіцянки,
які ніхто вже не згадає.

І навіть коли місто знову засвітилося —
воно було порожнє.
Неначе хтось акуратно стер усе,
залишивши лише оболонки.

Кажуть, одна дівчина пережила ту пожежу.
Вона втратила не голос,
а здатність відчувати.
Відтоді вона збирає попіл з чужих історій,
сподіваючись, що одного дня
знайде у ньому себе.

А коли вона читає чужі спогади,
іноді в темряві видно жар.
Не звук.
А натяк, що вогонь ще пам’ятає.

Лея Мірра

Подобається

#1301 в Сучасна проза
#464 в Містика/Жахи

У тексті є: тіні, сни, тиша

Відредаговано: 12.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись