Сни в тиші
Скляна пісня
«Я торкнувся вікна і воно заспівало.
Не звуками, а кольором.
Я бачив кожну ноту, хоча жодної не почув.»
— уривок з досвіду об’єкта V-19, занотований Тишею
Є одне місце,
де жодного разу не лунала музика.
Не тому, що її не було,
а тому, що вона не жила в повітрі.
Там собор без дверей.
Всередині жодного звуку,
жодного слова,
жодного подиху.
Лише вітражі.
Коли ти проходиш повз них,
і світло падає саме так,
як треба,
вони починають співати.
Не для вух,
для шкіри, для спогадів,
для чогось глибше за думку.
У кожному вітражі — історія,
яку не розкажеш словами:
чиясь втрата,
чийсь сміх,
чиясь мить перед кінцем.
Всі, хто шукав музику в цьому світі
рано чи пізно приходили сюди.
І або залишались назавжди,
або повертались мовчазні,
з уламком скла у серці.
Кажуть, колись один хлопчик намагався переписати ту музику.
Але кожна нота ставала тріщиною.
І щойно він написав останню,
весь собор розсипався на світло.
Але його пісня досі звучить,
коли ти мовчки дивишся крізь скло.
І бачиш не кольори,
а себе.
#1317 в Сучасна проза
#471 в Містика/Жахи
Відредаговано: 12.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
