Сни в тиші

Місто, яке спить

«Вони дихають. Їхні груди здіймаються. Але ніщо в них не прокидається.
І тільки в снах вони живуть, навіть не здогадуючись, що сплять.»
— спостереження Тиші щодо об’єкта М-Δ

Колись воно було звичайним.
Місто, як місто —
з шумом, крамницями, дітьми, що сміялись на площах.
Але одного ранку
ніхто не прокинувся.

Тіла лежали в ліжках,
сиділи за столами,
навіть стояли —
все ще теплі, живі.
Просто сплячі.

Ніяких ознак отрути.
Ніякої трагедії.
Просто...
мовчання.

У місті зупинився час.
Квіти не в’янули,
годинники не бігали,
вітер обходив його осторонь.

І тільки в снах, що виливались із вікон,
у бляклому світлі ламп,
що досі горіли без джерела,
можна було побачити, як вони живуть.

У снах вони прокидались,
працювали, обіймались,
плакали і забували.
Їхнє життя тривало,
лише не тут.

Кажуть, іноді хтось ззовні чує спів із глибини міста.
Не голосом, а присутністю.
І той, хто залишиться надто довго,
може заснути поруч із ними.
І більше ніколи не бути повністю прокинутим.

Лея Мірра

Подобається

#1305 в Сучасна проза
#464 в Містика/Жахи

У тексті є: тіні, сни, тиша

Відредаговано: 12.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись