Сни в тиші

Книга без слів

«Я тримав її на колінах. Вона була теплою.
Я перегортав сторінки і кожна дихала мною.
Але коли прокинувся — не міг навіть згадати обкладинки.»
— уривок зі сну суб’єкта Т-63, зафіксований Тишею

Її не можна знайти.
Вона приходить сама.
Уночі, у той момент,
коли думки ще не зникли,
а світ уже втратив обриси.

Книга без слів.

У ній немає літер,
немає назв,
немає автора.

Ти просто відкриваєш її
і все, що ти ніколи не наважувався згадати,
виписано прозоро, рядок за рядком.
Сторінки світяться. Але не світлом —
спогадом.

Коли ти гортаєш їх,
не виникає запитань.
Лише тихе розуміння:
це — ти.
Твої втрати. Твої "майже". Твої "колись".

Вранці вона зникає.
Але в повітрі ще довго тримається відчуття,
що ти щось щойно зрозумів
і знову втратив.

Кажуть, хтось одного разу зумів запам’ятати останню сторінку.
І відтоді більше не прокидався.
Мовби залишився там, де мовчання стало історією.

Лея Мірра

Подобається

#1327 в Сучасна проза
#473 в Містика/Жахи

У тексті є: тіні, сни, тиша

Відредаговано: 12.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись