Сни в тиші
Хлопець, який говорив тінями
«Його голосу ніхто не чув, але він розповідав усе.
Стіну перетворював на пам’ять. А потім сам став частиною її поверхні.»
— фрагмент зі спостереження за суб’єктом Т-14, зафіксований Тишею
У нього ніколи не було голосу.
Так казали інші.
Але він ніколи не мовчав.
Кожного вечора, коли світло згасало,
він сідав біля стіни,
і з пальців витікала тінь.
Не чорна, а м’яка, ледь сіра,
мов дим, що тримає форму.
Із цих тіней він малював історії:
міста, яких більше немає,
людей, яких ніхто не пам’ятає,
і сни, які снились не йому.
Ті, хто бачив — завмирали.
Бо тіні рухались, дихали,
іноді дивились просто в очі.
Ніхто не розумів, як він це робить.
Навіть він.
Одного разу він намалював себе.
Стояв навпроти своєї тіні
і довго на неї дивився.
Вона теж дивилась.
А потім — зник.
Без сліду, без тіні.
Залишилась лише фігура на стіні,
яка не зникала навіть на світанку.
Сиділа, як він колись.
Мовчала, як він завжди.
Кажуть, якщо довго мовчати біля цієї стіни,
вона покаже тобі історію,
яку ти забув.
Або яку ще не встиг прожити.
#1301 в Сучасна проза
#464 в Містика/Жахи
Відредаговано: 12.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
