Сни в тиші

Дівчинка з дзеркалом

«Вона дивилась не на себе, вона шукала двері.
Іноді віддзеркалення усміхалося раніше, ніж вона встигала це зробити.»
— фрагмент із сну суб’єкта Т-03, зафіксований Тишею

Вона була зовсім тиха.
Не тому, що її змусили —
а тому, що їй здавалося: слова лиш ламають відображення.

Дзеркало стояло у її кімнаті
ще з тих часів, коли дозволяли мати речі.
Ніхто не звертав на нього уваги.
Але вона знала — це не просто скло.

У ньому не було її.
Тобто… не зовсім її.
Та, що дивилась із дзеркала,
мала ті самі очі, але інший погляд.
Ту саму постать, але іншу поставу.
І щось у її усмішці було… вільне.

Дівчинка повертала голову
і віддзеркалення залишалося нерухомим.
Вона торкалась скла
і з того боку торкались раніше.

Вона почала писати листи.
Писала в повітрі, пальцем, щоб не залишати слідів.
«Як там?»
«Ти бачиш небо?»
«Ти щаслива?»
і завжди чекала.

Одного разу дзеркало запітніло зсередини.
І на ньому з’явився малюнок.
Коло. І всередині — ластівка.

Вона більше ніколи не питала.
Лише сиділа перед дзеркалом,
як перед вікном, яке веде в тишу іншого світу.

Кажуть, ту дівчинку забрали, коли вона виросла.
Але дзеркало залишилось.
І відтоді кожна дитина, що опинялась у тій кімнаті,
іноді довго дивилась у скло, мов чекала на когось.

Лея Мірра

Подобається

#1314 в Сучасна проза
#472 в Містика/Жахи

У тексті є: тіні, сни, тиша

Відредаговано: 12.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись