Сни в тиші

Пролог

Я не говорю.
Не тому, що забула слова, — я їх ніколи не мала.
Але світ говорить до мене уві сні.
Там, де тиша стає голосом, де мовчання вкриває все навколо, я чую історії.

Ці сни як уламки з іншого життя, загублені, сповнені світла і тіні.
Вони приходять тихо, без шуму, але зважують серце й пам’ять.
Я збираю їх, щоб ніхто не забув: навіть у тиші є що почути.

Це не просто сни. Це голоси тих, хто зник, але залишив слід.
Відкрий очі, слухай і пам’ятай.

Я — Тиша.
І це — мої сни.

Лея Мірра

Подобається

#1317 в Сучасна проза
#471 в Містика/Жахи

У тексті є: тіні, сни, тиша

Відредаговано: 12.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись