Я на війні...

Я відкрив очі від того, що все тряслось. Піднявшись я зрозумів, що війська ворога обстрілюють нас. Я підскочив та не знайшов друга у казармі його не було. Підійшов та одягнув обладнання і вибіг на вулицю. Вже завершувався обстріл, і я вскочив в окоп, щоб обороняти позицію. Коли все закінчилось ми повернулись всі до казарми.

- Нарешті я тебе знайшов.

- А ти мене шукав?

- Ну так, чому ти мене не розбудив?

- Я тебе будив, ти просто спиш як убитий.

- То наступного разу скидай мене з ліжка.

- Добре, як скажеш. Сміючись сказав Лука.

Ми пішли разом на обід, після нього нас чекало тренування. На обіді я почув, що скоро почнуть частіше обстрілювати. Я не боявся, мені вже було всеодно, моє життя втратило сенс тоді коли померла моя Зоряночка. З того часу як я добровільно пішов воювати, я почав курити у день я міг викурити одну пачку інколи і дві. Я безмежно сумував за нею мені її не вистачало. Настав вечір нас з другом, відправили на точку на 3 доби. Ми сиділи і боронили території тобто робили вигляд, що ми рухались в їх сторону.

- Ну що сьогодні повертаємось до казарми?

- Так, я радий. Мені вже так холодно сидіти в сирій землі. А ти не дуже?

- Та ти ж знаєш, мені всерівно. Мені без Зоряни життя не миле.

• - Брате, на ній життя не закінчується.
• - Ти не знаєш наскільки вона була важлива для мене.

І в цей момент, граната залітає до окопу, мене взяла контузія. А ось Лука відразу помер. Я плакав, в мене була внутрішня кровотеча. Я плакав і кричав кликав на допомогу. А потім і сам втратив свідомість. Мені снилась Зоряна, яка була поруч. Я відкрив очі я був у палаті один поруч стояла крапельниця, я був поранений і мені все дуже боліло. Я натиснув на кнопку « Виклик медичної сестри». До палати заходить дівчина в медичному халаті та шапочці підійшла до крапельниці та перевірила її. Поки я не бачив її обличчя все наче було і добре. Я підняв голову.

- Зоряна?

- Данило. Все добре я поруч.

- Це сон? Я сплю ? чи я в раю?

- Це не сон це на яву.

- Я тебе дуже сильно кохаю.

- І я тебе дуже сильно кохаю.

Моє серце почало битись з шаленою швидкістю, і я втратив свідомість. Десь там дуже далеко я лиш чув голос Зоряни який благав мене триматись. Лише він і тримав мене на цьому світі. Коли я відкрив очі, переді мною сиділа, дівчина моєї мрії. Я не вірив що це все на яву. Я думав це сон.

- Коханий, як ти?

- Я? чудово поки ти будеш поруч зі мною.

- Я рада.

- А де Макар?

- Він.. помер в той день коли ракета попала в наш будиночок, я не знала як його врятувати, тому сама утекла.

- Я думав ти разом з ним померла.

- А Лука?

- Лука помер в окопі поруч, від гранати я опинився тут, а він миттєво помер.

- Я безмежно рада, що ти залишився живий.

Ми обійнялись, та я по троху лікувався. Мені ставало легше. Дівчина постійно була поруч.