я прокинувся в поту

Я прокинувся в поту…

Я прокинувся в поту і я знову старий. Я захворів у мене був рак головного мозку, я не хотів розповідати про це Галині, але мені було важко порати худобу. І я не знав чи це старість бере гору чи хвороба. Мені довелось сказати все Галині. Я дочекався її з роботи. Приготував вечерю та сів чекати жінку з роботи. Я почув стук чобітків по поріжку та як відкрились двері.

- Привіт. Втомленим голосом сказала Галина.

- Добрий вечір, люба.

- Я так втомилась, аж з ніг валюсь.

- Розумію.

- Ми маємо поговорити я не хочу більше мовчати та хочу, щоб ти це знала.

- Я тебе слухаю. Повільно сідала жінка на стільчик в її очах я бачив страх.

- Я тебе люблю дуже сильно і думаю ти це знаєш і розумієш.

- Так. І я тебе дуже сильно люблю.

- Так ось я не можу більше мовчати.

- Про що, коханий ?

- Я хворий, у мене рак головного мозку. Я мучусь з цією хворобою вже 5 років я не хочу бути для тебе тягарем, але старість і хвороба дають про себе знати мені важко. Я не можу вже так як раніше доглядати за худобою.

- Давай продамо коня, корову залишимо, а свинку заріжемо і буде, що їсти. Заплаканими очами і хриплим голосом промовила жінка.

- Не плач, будь ласка не плач моя кохана. Це все не варте твоїх сліз. Я тебе дуже сильно люблю і кохаю. Ти в мене найкраща.

- Я обіцяю, що буду з тобою поруч до останнього.

- Я радий, що ти будеш зі мною поруч. Ти в мене найкраща.

Ми лягли спати.