я відкрив очі після сну..

Я прокинувся від сну, які вже мене замучили. Проте в мене не було вибору чи я хочу бачити їх чи ні. Я подивився на годинник на годиннику 9:10. На кухні запахло чимось смачним. Мені так не хотілось вставати, але я любив своїх тваринок тому доводиться. Я піднявся з ліжку та пішов одягнувся. Вийшов на кухню.

- Добрий ранок, Галиночко.

- Добрий ранок, ідіть корміть худобу та повертайтесь їсти.

- Добре, моя люба Галиночко.

Я пішов годувати худобу прийшов, але минула ціла година.

- Вибач, що так довго.

- Нічого.

- Нам треба поговорити?

- Про що ?

- Та я хотів вам запропонувати жити разом. Я був би радий жити не так самотньо.

- Ну мені потрібно подумати, але в такому разі зі мною переїдуть ще двоє жителів.

- Хто ж це ?

- Мурзик і Кусюн. Це кіт і собака.

- Я не проти.

- Добре. Ну що мені треба іти збиратись і іти на роботу.

- Я проведу.

Галина пішла одягатись, а я пішов одягнувся та вирішив знайти для неї біля будинку заморожену квітку. Я знайшов та чекав її на вулиці.

- Ось це тобі.

- Боже яка краса, мені так подобається.

- Я шукав найгарнішу таку ж як і ти.

- Дякую, посміхнулась жінка.

- Ну що ходімо?

- Так.

Я провів Галину на роботу, а сам пішов зробити дублікат ключів від усього. Я надіявся, що саме вона буде тою яка залишиться зі мною до кінця моїх днів. Повернувшись додому я не запирав двері, через втому я швидко розтопив грубу. Втома взяла своє і знову я заснув крізь сон я почув тільки ніжний поцілунок Галини у губи.