ми добрались до будиночку

Ми йшли троє, достатньо довго. Вже почало темніти, а ми так і не знайшли прихисток. Ми блукали ще десь години дві.

- Я вже не можу іти в мене ноги відмовляють.

- Я також давайте хоч сядемо.

А я відчував, що ми вже близько до того будиночка, я чув звуки озерця і тому був впевнений шо ми майже на місце. Через пів годин ми все таки знайшли той будинок. Ми увійшли в середину, усе було в павутині та пилюці. Ми вирішили просто лягти і заснути як би не було там. Прокинувся я від шорохів, піднявся з ліжка і поглянув що немає на місці Зоряни. Я вийшов на вулицю, зоряна сиділа на місточку і дивилась на місяць. Я підійшов і сів біля неї.

- Що ти тут сидиш? Сідаючи запитав я.

- Не спалось тай вирішила вас не будити і піти сюди. Тут так гарно.

- Так і не поспорю, ти також гарна дуже.

- Що ? дівчина зробила вигляд,що не почулаю

- Ти дуже гарна. З посмішкою повернувся до неї.

- Дякую. Зоря аж зашарілась.

Ми сиділи говорили, лежали та дивились за зірками. Було так добре і спокійно на душі. Тут в якийсь момент дівчина чмокнула хлопця в щоку. Я здивовано повернувся до неї. Вона посміхалась я зрозумів, що вона помітила те що в мене є почуття до неї.

- Тобто ти зрозуміла, що ти мені подобаєшся.

- Так, і достатньо давно.

Ми ще трохи посиділи. Та подивились на зорі. Та мріяли по спокійне життя.

-  Пора іти спати, завтра прибирати всю ту хатину.

- Так, але так не хочеться.

- Давай, давай ходімо.

Я чмокнув Зорьку в щоку. Обійняв та прошепотів, я тебе люблю. Дівчина сильніше мене обійняла і прошепотіла у відповідь, і я тебе також люблю. Я був щасливий, дівчина яка мені давно подобалась відповіла взаємністю мені. Я був безмежно радий і лежав до самого ранку поки не заснув під ці думки. Я прокинувся від того, що мені в очі світило сонце. Я відкрив очі і в кімнаті нікого не було. Я вирішив встати та піти на вулицю на вулиці світило сонечко. Пахло скрізь соснами. Я помітив Зорю і Макар. Дівчина тримала рушник, поки Марк мився. Я не ревнував її тому і не звернув увагу.

- Добрий ранок. Потягуючись сказав я.

- Добрий, добрий. Промовила Зоряна з посмішкою, подаючи Марку рушник.

- І тобі добрий ранок, братан.

Я підійшов до Зоряни і при обняв її. Дівчина посміхнулась, а Макар був у не розумінні, що він пропустив.

- Ну що, ходімо прибирати.

- А в нас вибір є нам там жити ще довго.

- Так, так.

І ми пішли до будинку. Зоряна почала роздавати накази.

- Хм… Так. Макар ти ідей на вулицю береш якусь гілку з листям і приходиш збираєш павутину.

- Слухаюсь. І хлопець пішов шукати, таку гілку.

- Так ну а ти Данилку, будеш допомагати мені. Грайливим голосом промовила дівчина.

- Оу, мені тепер цікаво чим же я буду допомагати такій прекрасній дівчині. Я підійшов і приобняв дівчину за талію.

- Так Ромео, давай без цього я замітаю, а ти миєш підлогу.

Мені подобалось те як вона зі мною грала у неприступну лисичку, те як вона кокетувала зі мною мене зводило з розуму. Ми прибрали все, у будиночку ніби тепер зажило нову життя.

- Не просто так ми горбатились 3 години.

- Ой і не кажи.

- Да, ти як завжди правий.

- Ну а тепер в мене до вас питання хлопці, ми щось їсти будемо?

- Ну напевно.

- Тепер наступне питання що ?

- Хм.. може зловимо риби в озерці ?

- Ну або можемо піти на полювання, та знайти зайся та пожарити.

- Ну ви думайте, а я тоді буду готувати коли ви принесете щось.

Ми пішли з другом на полювання, вирішили зловити зайця так як їх там було достатньо. Поки ми йшли Макар виріши запитати.

- А ви що з Зорькою зустрічаєтесь.

- Та ні поки що.

- Брате, я не хотів казати, але вона мені також подобається.

- Що? Я був у шоці.

- Слухай, якщо у вас все буде серйозно то я не буду заважати.

- Добре, дякую.

Ми через 2 години знайшли зайця і спіймали його. Та принесли дівчині.

- Тримай, чекаємо вечерю.

- Я рада, тепер можете поблукати десь. Коли почне темніти чекаю вас до столу.

Через 2 години хлопці повернулись на вечерю. Дівчина майже все приготувала та починала накривати на стіл.

- Ми повернулись.

- О ви вчасно повернулись, тепер допомагайте мені накривати на стіл.

- О картопелька де ти її взяла?

- У льоху, там ще 3 мішки стоять. Достатньо не поганої картоплі.

- Вау, я то думав як я без картоплі жити буду.

- А ми тут знайшли поле з пшеницею, завтра на світанку підемо з беремо і там є млин, і ми принесемо муки і будеш ще пекти хліб.

- Добре, я тільки за. Ви ж знаєте я люблю готувати.

Ми накрили на стіл, Зоряна дістала з під столу якусь наливку.

- Дивіться, що я знайшла.

- Що це?

- Наливка.

- Давайте стакани по трохи випємо, для настрою.

- А що його багато?

- Ну там ще один 5 літровий бутель стоїть.

- Зрозуміло.

Ми посиділи та лягли спати усі разом.