Збори у дорогу...

Ми прокинулись зранку, і спустились до низу. Стояв галас. Всі збирались. Всі були такі щасливі, але лише ми трьох відчували якусь тривогу на душі. Ми пішли на кухню на сніданок.

- Директорко, а коли ми їдемо?

- Завтра дітки, завтра.

- А ви також з нами їдете?

- Не знаю, можливо.

Я встав та подякував зв сніданок і пішов до туалету, куди прийшли моїдрузі через деякий час.

- Потрібно щось робити, це так просто залишати не можна!

- Я повністю з тобою згоден, але як ?

- Ми не зможемо переконати директорку.

- Думаю вона сама не в захваті від цього усього.

- Який у нас план?

- Ходімо, будемо робити все по ситуації. Як і завжди.

Ми пішли по сходах на другий поверх до директорки. Була страшно, я не розумів як я маю її переконати. Я постукав у двері.

- Можна зайти ?

- Так, я тебе слухаю Данилко.

- Нас не до Криму везуть, так же ?

В директорки почали бігати очі і потіти руки вона опустила голову і поблідла.

- Нажаль, так.

- Чому ви не відмовились від цієї авантюри?!

- Я не могла вони погрожували, що якщо я не зроблю так як вони сказали вони вас всіх вбють…

- Ми маємо якось зупинити це. Ви розумієте, що ви нас так само віддаєте на смерть нашу.

- У мене немає вибору! Зрозумій мене також!

- Чому ви не хочете просто втекти ?!

- Ні, вони стежать за нами. Навіть зараз…

Вона встала за столу і показала, що у неї голосовий чип.

Я злякався, зрозумів що ми не зможемо врятувати їх. Я помітив, що з шафи світяться якісь цифри. І тут мене осінило, бомба.

- Допобачення, я пішов збирати речі на відпочинок.

Я вийшов до друзів.

- Чому ти такий блідий ?

- Я?

- Так, ну не я ж.

- Я прошепотів… у неї у в шафі бомба

- Що?!

- Тихіше, ми не врятуємо їх треба рятувати себе.

- І куди ми підемо нам всього по 15 років.

- Не всім, мені 17.

- Це не міняє суті. Хіба, що десь зупинимось і влаштуємось на роботу.

- Так і буде.

- Все ідемо збирати речі.

Ми пішли збирати речі. План був таким ми збираємось так як і інші і коли всіх будуть садити в автобус. Бомба підірве дитячий будинок. Я ми втечемо, поки всі будуть під враженням. І поки всі будуть думати, що ворог врятував їм життя. Ворог і для нас, щось хороше ? хоч хтось у це вірить, але не ми. Я поклав до сумки одяг і взуття сухе. Я пішов на кухню і вкрав декілька кусочки хлібу і консерви 3.