Глава 28

Тільки аура була перетворена у енергію і вивільнена з камери, Лорі відкрив її повністю і перевірив Рея. Стан хлопчика був критичний. Моро мав рацію. Пілігрима повезли в реанімацію. Лорі швидко переодягся і увійшов в операційну, з ним було ще три хірурга — в таких ситуаціях варто підстрахуватись. Після обстеження виявилось, що навантаження від нових стрибків аури виявились настільки травмуючими і важкими, що судина в головному мозку розірвалась. Але її концентрації не було достатньо для звершення переходу до Хроноса.

— Я прооперую, — сказав Деванс і не отримав жодного заперечення.

Робота виявилась ще складнішою, коли виявилось, що розірвана судина розташовувалась занадто близько до пластин. 

— Я зупиню кровотечу, знімлю пластину, зашию, потім наліплю знову, — проговорив лікар.

— Це займе багато часу, а аура все ще не стабільна, — повідомив анестезіолог.

— Оперуємо поверх аури, — відповів Лорі.

— Але ж він може зробить перехід, — заперечив інший хірург.

—Що так, що так втратимо. Я розпочинаю. Ми будемо робити невеликі паузи після кожного етапу і продовжувати між проміжками нестабільності аури. 

—А якщо перевезти оту частину камери, яка впитувала ауру? Ми можемо встановити її, щоб хоча б на час її стабілізувати, — запитав анестезіолог.

Ідея виявилась розумною, Деванс погодився. Тепер у них є невелика витяжка аури, яку прямо зараз перетворять у енергію. Але перший етап Лорі розпочав без неї. За п'ятнадцять хвилин інженери розібрали камеру і перенесли одну її частину в іншу операційну. Подальша операція проходила в ній. Лорі не дозволяв собі думати ні про що, окрім як про життя Рея. Чи зробив Алекс перехід? Він дізнається про це в останню чергу, оскільки він тут застряг надовго. До самої ночі чоловік стояв над пацієнтом. Тільки коли вони завершували, а завершували вони близько до першої години ночі, головна лікарка через динамік попросила Лорі довірити завершення операції колегам і вийти з операційної. 

— Я зайнятий, — відповів чоловік.

— Це важливо, — наполягала вона.

— Я вже майже завершив. Говоріть так, якщо це настільки важливо.

— Це особиста інформація, — обережно промовила жінка.

На задньому фоні, Деванс почув плач Алсу, яка намагалася говорити пошепки, але через всхлипи це не вдавалось.

— Передайте йому, що Орест заблукав, його родичі вже тут, — сказала вихователька. 

Зв’язок увірвався. Вся операційна завмерла, окрім Лорі. Асистентка намагалась забрати інструменти з рук чоловіка. Але Деванс з жорстокою холодністю завершив операцію самостійно. 

Тіло почало бити лихоманкою, тільки тоді, коли він накладав останні шви. Одяг пропотів і Лорі горів бажанням повністю його зняти. 

— Вітаю, — промовив він пошепки, — Ми врятували цього хлопця. 

Всі мовчали. Лорі оглянув колег, всі стояли опустивши голову. Деванс відчув тремтіння в руках, але в мить згадав де він і що робить і тремтіння припинилось. Все він чув і все він зрозумів. Нарешті він вийшов з операційної. У лікарню вже повертали дітей. Це було чути з інших поверхів. Ліфти без перестанку працювали. В коридорі стояла група людей, Деванси старші, Майкл тримав в руках білий контейнер, і Алсу. Жінка плакала, а батьки одразу кинулись обіймати сина.

— Пройдіть, будь ласка, за мною, — запропонувала головна лікарка.

— Що трапилось? — просто запитав чоловік. Він намагався виглядати спокійним, але Лорі відчував вібрацію кожної клітинки свого тіла, — Орест зник?

— Ми не помітили того одразу, — почала виправдовуватись Люсі, — Ми не зрозуміли, не звернули увагу. 

Дід показав контейнер.

— Нам дозволили його показати тобі, — крупні сльози капали на білу бороду, — це його пластини намотані на маленький вловлювач.

Лорі відкрив контейнер. Феноменальної краси вловлювач переливався і сяяв усіма кольорами світу, у кінчики були вплетені крихітні, розміром з дитячий нігтик, пластини.

— Останній дар Морфея, — проговорив Лорі і піджав губи.

— На цьому дарі може зберігатись пам’ять Ореста, — стримуючи сльози, повідомила лікарка, — Бідний хлопчик. Ніхто не очікував. 

Деванс віддав контейнер. Хірург мовчки пішов по коридору, ніхто не осмілився піти за ним. Алсу хотіла, проте Майкл зупинив її, вмовляв, що йому потрібен час. 

В грудях пекло. Підшлункова залоза скрутилась разом з шлунком, що викликало незвичну біль. Лорі зайшов найдальші двері. То була не функціональна хірургічна кімната. Деванс підкотив до дверей ліжко, щоб ніхто його не турбував. Підійшовши на середину кімнати, Лорі зняв шапочку і синій балахон. Кілька секунд він дивився в підлогу. Поступово почуття підкрались з грудей до горла. Розпач перекрила доступ до кисню, наповнюючи горло солоними слізьми. Лікар прикрив очі однією рукою і тихо заплакав. Він нічого не думав. Його тіло покинула свідомість. Деванс впав на коліна і вже двома руками прикривав обличчя. З грудей вирвався тваринний крик. Лорі схопився за волосся і сильно його потягнув, ніби це могло полегшити його страждання. Він підвівся на ноги і вдарив двома руками по столу. Деванс швирнув штативи і кожну річ, яка лежала в кімнаті, він кидав в стіни, або на підлогу. Щось розбилось і доктор, знову впавши на коліна, почав гепати кулаками по склі. На шум збіглись люди. Двері відкрили не одразу. А поки Лорі калічив свої руки, з яких вже капала кров і сторчали осколки. Він кричав і кричав, але не від болю. Ніби Лорі і не відчував, що руки поранив, він дерся так голосно, що на шиї було видно всі вени. Навіть коли двері відчинили і батько намагався його стримувати, Лорі все одно вдалось ще кілька разів вдарити кулаком по брудній підлозі. З рештою, чоловік просто втратив свідомість.