Глава 26

Моро був без свідомості більше десяти годин. Деванс боявся, що Рей нового походу не переживе, відповідно як і Ліра. З інженерного корпусу привезли нову розробку у вигляді камери, яка складалась виключно з радіониток, які впитували в себе ауру. 

— Ми не встигли, неборе, провести експериментів, — задихаючись від бігу, повідомив Мартин, — Я думав, неборе, вона предназначалась для Ліри, але якщо ви кажете вона пішла вже у поход, ми можемо помістити туди Рея.

— Гірше йому не буде, — погодилась лікарка хлопчика.

— Я привіз диспетчерів і інженерів, неборе, вони зберуть її і налаштують, — сказав гуцул, — вона має зменшити концентрацію. Ми зробили збірний відсік, там аура буде накопичуватись. Мушу відразу сказати, неборе, що ми не знаємо, чи впливатиме вона на пілігрима. Однак, час ми точно виграємо. 

Рея помістили в капсулу. Аура дійсно стабілізувалась, поступово камера висмоктала всю ауру у пілігрима. Деванс шкодував, що не вдалось врятувати Ліру. Подумки доктор поховав аїдовку. Ніяких новин не було протягом багатьох годин. Алекс не приходив до тями, але не як лікар, скоріш як друг, Лорі сидів біля його ліжка до самого ранку. 

О шостій годині Деванс поїхав додому. Орест ще спав. Після душу, чоловік побачив на кухні маму.

— Зараз сніданок зготую, — сказала жінка і повернулась до плити. 

— Дякую, мамо, — сказав Лорі і сів за стіл.

— Не хочеш подрімати поки?

— Ні, я потім не прокинусь. Маю ще їхати в шкільну лікарню, — відповів доктор і позіхнув.

— Ти не вихідний? Орест тебе так чекав учора, що в ліжко ліг тільки опівночі. Ледь втовкли, — зітхнула жінка.

— Я пообіцяв йому, що ми з ним поїдемо на вихідні в ТЦ. Сьогодні вже вівторок.

— Він не звик так рідко бачитись з тобою. Навіть коли він жив у школі, ви бачились кожен день.

— Ми і так бачимось, — буркнув чоловік.

— Йому цього недостатньо. Він хоче ходити в походи бо йому там цікавіше. Дуже розчаровується, коли не вдається зробити перехід. Він постійно каже, що замовить поход на сьогодні і загадає собі нову локацію. Неможна допустити, щоб він полюбив той світ більше ніж наш. Орест може загубити свідомість у снах. Добром це не закінчиться. До того ж, ті сни з тобою його налякаи, а заспокоював його то поводар, то ми. 

— Він завжди так каже, проте його лікарі стверджують, що в нього нормально проходять походи і з нормальною регулярністю,   — незадоволено сказав Лорі, — Мамо, я не менше шкодую, що не може з ним зараз проводити час. Але я дійсно не можу бути в двох місцях одночасно. У Алекса там такі біди, я думаю мені скоро прийдеться організовувати поховання. Поки ще не знаю для кого конкретно, але я відчуваю, що скоро будем носити траур. Я обов'язково проведу ці вихідні з сином.

— Добренько, любий. Дивись сам, — з теплою посмішкою сказала Люсі і поклала на стіл тарілку з запашним сніданком, — Зараз каву зроблю.

— Дякую, — сказав чоловік. На хвилинку він повернувся у дитинство, коли тато збирав його у школу, а мама готувала сніданок. Таким спогадам Деванс посміхнувся і відчув тепло у грудях.

По сходах спустився сонний хлопчик.

— Оце моя зірочка проснулась, — пролепетав чоловік і рукою запросив сина у обійми.

— Тату, я скучив, — Орест почав рюмсати, — ти обіцяв казочку і не прийшов.

— Маленький мій, мені потрібно було доглядати свого друга. Йому було так погано-погано. Друзям потрібно допомагати. От ти би так само вчинив?

— Та, — тихо пропищав пілігрим, — Я хочу тобі допомогти. Візьми мене з собою. Я міг би допомогти Рею, поки ти будеш лікувати дядечка Алекса.

— Не можу, любий мій. Рею потрібні лікарі. Ми зможем його провідати, коли йому стане легше.

— То з ним Хронос бавиться? — пошепки спитав Орест, ніби їх хтось чужий може підслухати.

— З чого ти взяв?

— Кажуть, що він буде блукачем.

Лорі посерйознішав. Він відсунув від себе дитину і зазернув йому в очі.

— Не слухай, що там кажуть. Все буде добре. Головне, щоб ти був слухняним і чемним у походах. Зрозумів?

— Зрозумів, — погодився хлопчик, — Я сьогодні хочу піти у похід. Крейку сумно без мене. Я хочу цього разу побачити… мммм… напевно динозаврів. Думаєш, там є динозаври?

— Напевно є, — пожав плечами Лорі, — А як ти замовляєш собі сни?

— Я просто дуже-дуже хочу і уявляю собі все, а потім просто падаю через арку. Якщо не подобається, ми йдемо через арку у інше місце, — наївно сказав хлопчик.

— Ого, як добре. Якщо хочеш, щоб я тебе повіз у школу, збирайся. І додому також поїдемо разом. В мене не буде багато роботи сьогодні. 

Орест зстрибнув з колін батька і побіг до себе у кімнату.

— Він просто плутає реальні сни з походами, — пояснив Лорі.

Розпрощавшись з сином, Лорі направився у шкільну лікарню. Ліра повернулась з походу і тепер над нею працювало більше восьми найкращих лікарів, нейрохірург їм не був потрібний. Рей виявився стабільним, камера зібрала зайву ауру і перехід хлопчику не погрожував.

— От чого ми раніше того не зробили, неборе? — сам себе запитав Мартин, який прийшов перевірити роботу зранку.