Глава 18

Алекс все ж таки отримав направлення на обстеження мозку від Нори. Інженеру не вдалося залишити Рея в школі, тому він мусив тягати його з собою і сьогодні. Що правда, пілігрим Хроноса ніби забув свої переходи і аура його більше не бентежила. Після обстеження, Моро зайшов в кабінет Лорі. Доктор сидів за столом і працював за ноутбуком.

— О, ти вже? Захотьте, сідайте, — сказав Деванс і підвівся, — Рей так і не пішов до школи?

— Сьогодні ще ні, — просто відповів Алекс і передав папку з результатами.

— Добре, — Лорі відкрив папку і сів на стіл перед диваном. Він ніяк не міг сісти зручно і увесь час підглядав за Моро. Той здавався абсолютно спокійним, нічим не відрізнявся від вчорашнього інженера, — Так, я більше не можу. Ти нічого не хочеш сказати?

Алекс підвів голову і не розуміючи підвів брів. 

— Ти про марення? Ні, нічого такого наразі нема, але ти б зняв отой вловлювач…

— Та я не про те! — перебив Лорі і підвівся, — Знаєш кого я вчора бачив? Коли Ореста забрала швидка, біля твого дому палила твоя дружина. Вона повернулась?

Моро кілька секунд мовчки дивився на друга, згодом просто відвернувся до сина і погладив того по голові. 

— Занадто? Вибач, я просто… Слухай, це може бути на руку.

— На руку? Я вигнав її, Лорі. І не дозволю забрати в мене дітей. Намагалась маніпулювати, але більше я на те не поведусь.

— А… а ти поводився? — напружено спросив доктор.

— Думаю так. Але то вже не важливо. Я всиновив Рея і я від того щасливий. Більше мені нічого не потрібно. Якщо захоче, я їй гроші заплачу і хай котиться. 

— Але ж, Алекс, вона їх мама. Треба було перевірити її на післяпологову депресію.

— Ти сам віриш в свої слова? Мене ніхто на депресію не перевіряв. Хіба я її колись утримував силою? Хотіла відпочити – так скажи ж. Ні, вона вкрала гроші і втекла. І чого ти так переживаєш, забув як відкачував мене?

— Алекс…

— Що там з результатами?

Лікар зітхнув і ще раз відкрив папку.

— В принципі, після нашого вчорашнього експерименту вже і не треба було робити МРТ, але це ще раз доказує мої припущення. Голова в тебе здорова. Ніяких пухлин, нічого такого, що могло б викликати такі галюцинації. Я пропоную сьогодні ще раз пройти аурометр. Далі я обстежу Ліру. І проведем експеримент з вами обома. Тому поїхали до тебе в офіс.

Чоловіки зібрались і приїхали швидко. Моро, йдучи до кабінету, роздавав накази підлеглим. Несвіжа молодь з нечесаним волоссям, в м’ятих футболках і халатах подібно мурашкам розбігались і збігались навколо головного інженера.

 Мартин з широкою посмішкою зустрічав Рея. Так він радів пілігриму, що забував привітатись з начальником. Він сів на коліно перед хлопцем і вміло заговорив з ним. Рей прийняв з рук секретаря кумедну м’яку іграшку і фруктове пюре у тюбику. 

— Мартин, ти не його секретар, — між ділом нагадав Алекс, коли перевірив свій комп’ютер.

— Та, неборе, я ваш навіки. Та такого манюню я бачу так рідко, неборе. Ловлю ностальгію поруч з ним, — сказав гуцул і вони з Реєм обійнялись. 

— Можеш на дві ставки в няньки піти, він ніби тебе признав, — прокоментував Моро.

— Рибак рибака впізнає здалека, — посміхнувся Лорі. Чоловік стояв біля інженера і з посмішкою за ними спостерігав, — Мартин, а ти спробуй його вивести за двері. Може з тобою він погодиться відпустити батька. 

Юнак пожав плечима і, взявши хлопчика за руку, повів його до дверей.

— Пішли, стрий тобі покаже щось цікаве, неборе.  

Рей навіть не повернувся на батька. Що викликало у чоловіка однозначну реакцію, він дивився на цю сцену великими очима.

— Так просто? — риторично спитав Моро, але майже одразу похитав головою, — Не важливо. Так навіть краще. Вмикай аурометр.

Моро лежав на ліжку і не рухався аж поки Лорі не дозволив вставати. 

— Три одиниці і пілігримів тут нема, — повідомив лікар і піджав губи, — Сам розумієш.

— Розумію. Цікаво, при скількох одиницях я можу зробити перехід або при скількох я бачу галюцінації.

— При десяти ти не зробив перехід вчора, — пригадав Деванс. 

За десять хвилин Мартин привів Рея.

— То він такий, неборе, балакучий, — з сяючою посмішкою сказав гуцул.

Чоловіки переглянулись. Пілігрим пішов до батька і Алекс посадив його собі на руки.

— В сенсі? — не зрозумів інженер.

— Все йому цікаво, і те, і те, і інше, — пояснив секретар, — Всюди пальчиком показує, те дай, те покажи.

В душі Моро щось залоскотало, він поцілував сина і зазирнув йому в очі. Тепер його порожнє око закололо біллю, що змусило чоловіка притиснути його рукою. 

— Той во, неборе, — згадав Мартин, коли відкрив свій планшет, — Там бригада з четвертого поверху, нову гру розробили по Царствам. Я не дивився, але кажуть що нічого собі. Просять щоб ви глянули.

Вмить біль зникла. Інженер підвівся і поставив сина поруч. Груди його наповнились киснем і не поспішали вивільнитись. Моро прямо дивився на секретаря, який ніби не розумів чому чоловік так реагує. Лорі поспішив підвестись і ближче стати до друга.