Сон 3818 Яйценосні клопоти

Птиця Рух сиділа на своєму єдиному яйці. Чекати набридло вже давно. Не радували навіть неймовірні пейзажі, які відкривалися зору з висоти гнізда, котре по розмірах могло легко заменіти пару олімпійських басейнів. Суцільна нудьга. Ще й пити хочеться. І їсти. Ні, пити більше. 

«Календар вагітності», який склала знахарка, закінчився ще три дні тому. А яйце досі навіть тріщини не дало. І де той кур'єр з пицею застряг? Хіба можна так шарпати нерви майбутньому матусю? Птиця роздратовано прийнялася чистити пишне оперення, сумно зітхаючи по кожному відпалому пір'ячку. Так, очікування дитини часто негативно впливає на організм.

Птиця встала в гнізді, зробила гімнастику для вагітних і з надією подивилася на обрій, де ще хвилин п'ять тому мусила з'явитися хмаринка пилу, піднята рознощиком. 

– Перепрошую, – пролунало просто над головою. Рух ледве стримався, щоб не верескнути від несподіванки, як якась курка. Так, спокійно. Вдихнути, видихнути й повільно повернути обличчя собі за спину. 

– Перепрошую, – повторив хтось знов позаду голови.

Птиця різко розвернулася. Нікого. 

– Глюк, – вголос пояснила птаха сама собі.

– Ні, – заперечив глюк. 

– Тоді де ти?

– Де-де.. позаду тебе – майже в риму відповів.. хтось.

– І що ти там робиш?

– Тримаюся з останніх сил. Я можу попросити Вас сісти й не мотиляти головою?

Птиця Рух не збиралася слухатися незрозуміло кого. Та й взагалі кого-небудь. Але нудьга й цікавість перемогли. Легендарна істота повільно опустилася в гніздо й вперлася дзьобом в пір'я на груди.

– Дякую, – сказав хтось, – отже я до Вас в справах. Невеличка помилочка сталася. Я маю забрати яйце.

Таке нечуване нахабство було обурливою несподіванкою. Вмить були розгорнуті велетенські крила й птаха свічкою пішла у вишину. 

– А можна не треба? – невпопад прокричав хтось, – я все поясню!!!

Закладаючи крутий віраж, птиця з жалем помітила, що у вихор потрапив летючий килим рознощика піци. Дідько. Доведеться ще півгодини чекати, поки наступного пришлют.

Зла і голодна птаха спікірувала на яйце й закрила його собою.

– Моє! Не віддам! Я вже місяць його висіджую! – рішуче струснула головою птиця. Ще одне перо, тепер вже з королівської «корони», обломилося й кружляючи опустилося на край гнізда. Судомно стискаючи стовбур пір'їни, на неї висів хтось. В білому смокінгу, циліндрі й з червоною краваткою-метеликом. 

– Розповідай! – зловісним хрипом пролунав наказ Рух.

– У вас все готове до дня народження?

– Так, мадам драконесса! Всі дракони вже падають з ніг й крил, навіть шостіноги і багатокрилі! А ті, що без кінцівок, вже отакенні мозоляки на пузі натерли.

– Багато базікаєш, Смугастий. І хто тільки порадив тебе розпорядником іменин?

– Так я ж.. тойво.. прудкий та веселий. А у Вашої Магічності деменція вагітних була. От Лана й ..

– «Депресія», йолоп!

– А я що кажу? Під прессом вагітності всяке трапляється. Потрібно, щоб хтось дбав про пси-хіч-ний стан – по складах прочитав в шпаргалці дракон.

– От й дбай! Тривожно мені щось. Яйце наче ворушиться. Невже передчасний? Позви до мене знахарку.

– Оту стару дуре.. драконессу з бряскальцями? Нащо, я вам й так розповім, що вона скаже. Лише всю печеру канабісом завоняє й пісок за ней пів дня доведеться вигрібати.

– Краще поквапся! Голова там, хвіст тут!

– А можна я ще трохи побуду одним шматком?

– А ну геть!

– Ай! 

Смугастий кулею вилетів з пологовий печери, продовжуючи бубонити.

– І нащо я погодився на цю посаду? Слава? Пошана? Та де там. Її Магічність тільки копняки роздає.

– Наче в тебе був вибір! – пролунало глузливе хіхотіння голосом кажана, – не треба було казати, що в «Замку Дракона» немає жінок, а тим більш прекрасних.

– Ну так.. але Лана узнала лише тому, що в одного дзвона балакучого язик не тримається у роті. Ще лицарем вважається..ех! Стоп, Кажан?! Ти як тут? – схопився дракон і підозріло примружився, – А головне нащо? 

– Проблемка в нас, друже, – відповів упир.

«Друже?» дракон приречено затулил очі хвостом.

– Кажи, я готовий.

Він гучно гепнувся на лускату дупу й боляче отримав жменькой струшених камінчиків по молодим ріжкам.

– А це точно я їй маю розповісти? – вкотре перепитав дракон.

– А хто? Ти зараз її компаньйон, тобі й карт-бланш.

– Там саміми бланшами не обійдеться, можна й перелом хвоста отримати – горісно зітхнув Смугастий й згадавши доручення, підтюпцем попензлював до знахарки. 

– Як все пройшло? – виліз зі складок крил упира хтось. 

– Чудово. Він впорається, – не дуже впевнено проказав кажан.

– Ти навіть його про карт-бланш не виправив, – скептично хмикнув хтось, – ще ляпне щось не те, то не тільки йому портрет зіпсують.

– Ой, хто б казав! – тицьнув в горілі плями й дірки на його смокінгу рукокрил, – на самбреру свою подивися.

Хтось ніяково покрутив в руках те, що залишилося від циліндра після розмови з Рух. І розпачливо махнув рукою. Най піде Смугастий. 

Знахарка медитувала, закопана по ніздрі в гарячий чорний пісок. І мурчала наче кішка. Принаймні, вона так гадала. Насправді звуки нагадували дует болгарки (при роботі по металу) з пралкою (в режимі віджиму). Смугастий сором'язливо став на сторчачу біля вух драконесси брилу і чемно постукав хвостом по заплющених очищах. 

– Що знов? – пробулькотила стара шкапа, не розплющуючи очей.

– Її Магічність непокоїться щодо яйця. Якщо ваша ласка, подивиться ще раз на нащадка, – на одному подиху видав дракон, і ледве стримуючи велике «бе» від незвичайной ароматерапії, стартанув з пляжу.

Відхекаючись на галявині, він чекав на знахарку. Й тоді в його очах з'явилося світло –  це наче едісонова лампочка, в голові загорівся вогник ідеї. Він з полегшенням видихнув. 

В пологовій печері було тихо, тепло і приємно пахло. Але недовго. Бо драконяча знахарка зробила те, про що попереджав Смугастий. Вонючи хмарки задушливого зілля, летючий на всі боки пісок, багатозначущий вираз морди лиця, незрозуміле бурмотіння.