Сон 3567 Готель «Замок Дракона»

– Чого одразу Смугастий? Наче більше немає кому бика з пательні стиріти! І взагалі нащо галас підіймати? У вас же в рекламі готелю «Замок Дракона» ось: сніданок по типу шведського столу.

– Смугастий, з гостей готелю під силу зжерти за пару хвилин цілого запеченого печерного бика тільки тобі, Жовтому й тому, в дурнувату цяточку. Але Жовтий поїхав вчора з екскурсією на вогняні водограї, а у цяточника не тільки забарвлення недолуге – ще й філософія життя пришелепкувата: вважає себе веганом. Тому крім тебе дійсно немає кому.

– Це все наклеп! Може це той, Зелений? Він увесь якийсь неправильний: вуса відростив, кіски з них плете. Ще слово якесь хитромудре згадував…О! Макраме!

– Смугастий, припини дурню казати. Бачив я того Зеленого. Він же дрищ! Сам розміром як дві корови. Його самого можна в того бика запхати.

– Та не чіпав я сніданок! Чесслово! Хочеш, пасть відкрию? Сам подивишся.

– Я ж не тільки-но з яйця вилупився, щоб тобі в пащу лізти. Але можу саламандру попросити.

– Ой, ні, Лізку не треба. Я всередині не такий вогнетривкий. Потім печія тиждень мучити буде. І взагалі, ти про припхнуту невинність чув? 

– Ой, не можу, тримайте мене семеро! «Презумпція невинуватості» це. І це взагалі не про тебе. Невинуватий смугастик це оксюморон.

– Ну все, кажан-переросток, я образився. Варто було три дні тому, голодному дракону, з таці малесеньку жменьку пиріжків з лівером взяти, так ти тепер мені до пенсії це будеш згадувати?

– Будеш так поводитися – до пенсії не дотягнеш!

– Наче сам ніколи зефірки в горнічних не клянчив! Теж мені, янгол шкіряний.

– Я чемно просив дозволу поласувати, а не запускав тишком бездонну лапу в частування для всіх!

Величезна кована брама обіднього залу плавно прочинилася на одну половинку. Всередину зайшов худорлявий брюнет й рішуче виліз на холку Смугастого. 

– Чого шумите? З якого приводу дим, іскри, крики? Ви так весь замок спалите або по камінчикам розкатаєте. А в нас гості на підході, цілий симпозіум.

– Та уявляєте, пане Піроманський, цей упир мене в крадіжці звинувачує. 

– Бо крім нього більше нема кому! А в мене скоро панове дракони на ранковий перекус прийдуть після йоги. Нехай виправить ситуацію! Мене ж керуючий звільнить! А я вже застарий на вільні хліба йти.

– Добре-добре, я чув достатньо. Покажите мені місце злочину.

– Так ось туточки, в каміні на пательні смажився. Досі його аромати чую.

Кажан всівся на решітку каміну й задумливо почухав ногою потилицю та за вухом. Смугастий із детективом на шиї так само рушив до пащі каміну, розміром з невеличку домену піч.

Пательня була порожня. Піроманський принюхався. Потім прислухався. Очі загорілися недобрим жовтим вогнем.

– Чуєте? – загрозливо запитав він.

Упир з драконом розгублено закрутили головами. 

– Живий ваш бик, недосмажили ви його. Он галасує біля головного входу!

Й правда, з боку центральної брами лунало якесь дивне завивання, котре перемежалося з невиразним хрюканням. Вся трійця кинулася до вікон.

На газоні, просто посеред квитника стояв він. Лицар в сяючих обладунках. І щосили дмухав в якусь порожню зсередини палицю, котра від такого знущання й видавала відповідні звуки.

– Який гарненький – обперся головою на руки кажан.

– Трубодуй, бика не бачив? Смаженого. В нас з пательні зник, – додав Смугастий.

– «Трубадур!» – засичав на нього рукокрилий.

– Що змусило Вас в таку ранню годину волати про допомогу? – запитав пан Піроманський.

– Я не потребую допомоги, – гордовито впер кулак в область талії лицар, – це я прийшов рятувати прекрасну панну!

Кажан питально підняв брови, яких в нього не було. Це виглядало кумедно і страшно водночас. 

– Це хто в нас панна, та ще прекрасна? – пошепки запитав він дракона, – я не пам'ятаю серед гостей «Замка Дракона» драконесс. Зараз же гостює чоловічий клуб.

– Я так и знал, що не можна цяточці довіряти! Каже, що викинга косплеїть, перука в нього з отакенними косицями. Під шолом вдягає, я бачив – тихо, на пів зала прошипів Смугастий.

– Перепрошую, від чого це його рятувати? Від ЗОЖ? – образливо посміхнувся упир, – Давайте краще цього біоробота запитаємо.

– Послухайте, шановний, тут немає ніяких прекрасних панночок. Тим більш, які потребують допомоги. Це помилка. Ви навигатор свій давно перевіряли? 

– Я вам не шановний! І в мене є документ з закликом про рятування. Ось! – переможно витягнув він з надр свого скафандру папірець з рекламою готелю «Замок Дракона».

– Виходь битися! – почав кипіти лицар. Це й не дивно, сонечко в драконіх горах гарно працює від самого ранку. А хлопець був запаяний в це металеве приладдя для тортур не гірше за R2-D2.

Смугастий злетів з вікна на газон. Лицар відсахнувся й витягнув меч. 

– Стоп, брейк! – вигукнув дракон, – я лише документ перевірю. 

Хлопець поклав рекламну об'яву на травичку і відійшов на три кроки. Дракон обережно кігтем підчепів клаптик паперу і підніс під самі очі. Потім розчаровано зітхнув й протягнув аркуш кажану.

– Прочитай, пліз, тут мікрошрифт якійсь. Без окулярів не можу розібрати, – попросив Смугастий.

– Ти носиш окуляри? Ото новина – вигукнув рукокрилий, – і давно в тебе із зором проблеми? 

– Та немає в мене проблем! Кажу ж написано дуже мілко. Читай давай, хто це в нас красунею прикидається, – образився дракон, й додав в бік лицаря – Може розіграли тебе?

Кажан вихопив об'яву прочитав й, стогнучи від сміху, сповз на підлогу. Пан Піроманський підняв документ й втупився в текст, ворушачи губами.

– Ні, помилки немає. Йому сюди, – спокійно і серйозно проказав детектив.

– От, зрозумів? Виходь битися або віддавай панночку, якщо злякався – закричав лицар й почав стрибати на задню ногу Смугастого, як чихуахуа на дога.

– Що-о-о? – дракон аж сів на свій величезний зад, ледве не розчавивши сміливого рятувальника панночек.