3

— У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, — вистрибом кружляючи з хороводами навколо пухнастою зеленої красуні разом із п’ятьма різновіковими дітьми, весело наспівувала Настя, — Росла собі ялиночка, і з нею зайчик ріс!

— Снігуронько! — хлопчисько в костюмі зайця років семи, смикнувши дівчину за руку, зупинився, обурено озираючись на всі боки: — А де Дід Мороз? Коли він буде дарувати подарунки?

— Хлоп’ята, не переживайте, — з награною радістю проголосила Настя, досліджуючи кімнату: — Дідусь вирішить справи державного значення і скоро до нас приєднається.

Що справами державного значення для Петровича є чергова можливість проводити старий рік із привітними господарями чаркою коньяку, дітворі знати необов’язково. У подібні моменти дівчина шкодувала, що піддалася на умовляння Альки й погодилася на дивну авантюру побігати по клієнтах у ролі Снігуроньки. Але більше шкодувала, що взяла собі в напарники Петровича. Його любов до випивки перевершила всі очікування.

Практично кожен виклик супроводжувався, мінімум, однією порцією алкоголю. Причому найчастіше різними його видами — від дорогих коньяків до паленої горілки. Усе залежало від заможності того чи іншого замовника. Петрович не гребував нічим. Таких викликів у день налічувалося ні багато ні мало, а не менше десятка, яких із наближенням свята, ставало більше.

Сьогодні, 31-го, здавалося, народ збожеволів — замість запланованих п’ятнадцяти, з подачі Алі, кількість викликів збільшилася ще на десять. Благо, нинішній останній і незабаром із чистою совістю скине остогидле пальто Снігуроньки й піде додому зустрічати Новий рік. Якщо до того часу не звалиться з ніг.

Настя не скаржилася. Подруга мала рацію — зображати казкового персонажа, даруючи дітям радість, виявилося досить прикольно. З огляду на те, що за ці веселощі й зарплату отримуєш. Після передноворічного забігу зможе, мінімум, два місяці не турбуватися про відсутність коштів і спокійно продовжувати пошуки відповідної роботи. А в наступному році, якщо ентузіазм не згасне, можливо, знову приміряє яскраво-червоний костюм, у якому сильно відрізнялася від сірої й безликої маси Снігуроньок у блакитному. І, головне, не зливалася з фоном, чи то пак снігом.

— Снігуронько! — через кілька хвилин покликала дівчинка в костюмі лисички, — А які в Дідуся державні справи?

— Ну як же? Поки Дідусь розвозить подарунки дітлахам усього світу, його Царство — Північний полюс залишається без правителя, — придумувала на ходу Настя, прикидаючи як, виявляється, легко обдурити наївних дітей, коли справа стосується віри в чудеса, — Ось йому й доводиться час від часу телефоном розв'язувати деякі питання.

— А ось і я! — почувся поставлений голос Петровича, що з’явився у дверях, — Снігуронько, онучко, вони добре себе вели?

— Так, Дідусь, — відпускаючи хлопців, які кинулися до Діда Мороза, підтакнула Настя, — Але обіцяли заспівати для тебе пісеньку.

— Пісня, це добре, — стукнувши по підлозі посохом, наказним тоном видав: — Ну ж бо, хлопці, уперед!

Дітвора, хаотично забігати, швидко вишикувалися в ряд біля ялинки й на повний голос заспівали «У лісі, лісі темному». Посміхнувшись, Настя підійшла до Олексія Петровича, порядком розчервонілого від випитого, що і гриму ніякого не потрібно.

— Фу, — скривившись від запаху алкоголю, махнула перед собою долонькою, — Петрович, Ваше щастя, що це останній виклик. Інакше не знаю, як дітям пояснювати, що від Дідуся тхне, як від алкогольної крамниці.

— Настенько, так Новий рік через п’ять годин, треба старий проводити як слід, — відмахнувся чоловік, смикаючи головою в такт пісні: — Інакше все біди цього перейдуть до наступного.

Дівчина хмикнула. За останній тиждень, який провела пліч-о-пліч із Петровичем, зрозуміла, що для вживання спиртного завжди знайде привід. То наближення католицького Різдва потрібно відзначити, то його закінчення. За здоров’я, за удачу, за Новий рік… Втім, за винятком цього недоліку, в іншому він добрий чоловік і відноситься до Насті, хай не як до внучки (все-таки віком не підходить), як до доньки точно.

Зітхнувши, чоловік пішов до дітвори, які закінчили співати й одразу обліпили старого чарівника, вимагаючи подарунків і збираючись загадати нові бажання.

Спостерігаючи за всім, дівчина піддалася ностальгії, згадуючи свої дитячі свята, коли в кишені завібрував мобільний. Користуючись тим, що ніхто на неї не звертає уваги, вийшла в коридор і не без побоювання побачила на екрані ім’я подруги. Останнім часом дзвінки від Аліни порядком доставляли клопоту.

— Настюха, тут така справа. Дуже важлива. Просто неймовірною важливості, — Не встигла докласти мобільний до вуха, заторохтіла в трубці Алька, — Ви з Петровичем на виклику?

— Так. Хвилин через десять закінчуємо й по домівках, — підсвідомо напружуючись, озирнулася до вітальні, де Олексій Петрович почав дарувати заздалегідь приготовані батьками подарунки, — Що ти хотіла?

— Це добре, що останній. Дуже добре. Наська, тут це…

Аліна зам’ялася, наважуючись на щось, що не викликає доброго передчуття. І на цей раз воно не підвело, оскільки прозвучало підтвердження з вуст улюбленої подруги:

— Наська, ви можете з Петровичем ще по одному адресу з’їздити?

— Що?

Погляд метнувся до настінного годинника, стрілки котрого застигли на позначці семи тридцяти. Підрахувала, що до восьми звільниться. Потім через засніжене місто треба дістатися додому, по дорозі заскочити в супермаркет… Ще один виклик затримає в кращому випадку до одинадцяти, у гіршому — зустріне Новий рік у таксі. Враховуючи не найдієздатніший стан Петровича, передбачається лише найгірший варіант. Цей п’янчужний Дід Мороз не витримає, а тягнути на собі, надриватися на потіху і сміх людям, не має наміру.