Розділ 2

Прокинувшись зранку я ще раз обдумала чи не поспішила погодившись на пропозицію Антона Борисовича . І подумавши я таки впевнилася,  що ні . Мені ця посада ой  , як доречна , адже хто , як не я її заслуговую . Я вже три роки працюю в чоловіка на фірмі , а він мене так ще не підвищив.  Почнімо з того , що я теоретично розумна , а окрім теорії з практикою справляюся не гірше . Хоча Антон Борисович жодного разу так і не оцінив мою роботу , але я знаю , що гроші отримую за роботу,  а не за те що сплю зі своїм шефом , як інші . Вже через годину я стояла на зупинці чекаючи свого автобуса і знову задумалася.  От як Антону Борисовичу може бути не бридко платити за інтимні стосунки з дівчатами. Чому саме платити? Тому що вони тупі , як пробки і свою роботу не виконують . От і гроші отримують за те , що задовільняють потреби чоловіка , але хто я така щоб його за це засуджувати . Через 30 хвилин я вже була  на роботі 

-Яночко , а ти чула вже , що вихідні починаються від завтра , сказала радісно Наталя Петрівна прийшовши вже під кінець робочого дня 

-Як від завтра ? Здивована запитала я . А чому так неочікувано?

-Ну сьогодні 22 , а 24 вже Святвечір от Антон і вирішив щоб на свята всі були зі своїми рідними в сімейному крузі так мовити 

-Хоча б щось розумне вирішив випалила я 

-А я тільки це розумне вирішив ? Прозвучав голос Антона Борисовича 

В мене було таке відчуття , що серце зупинилося на ці декілька секунд

-Яно зайдіть до мене  не давши мені навіть слово мовити сказав чоловік і поспішив у свій кабінет 

Я ж направилися за ним , от хто мене за язик тягнув. Правильно Дарина казала язик мій ворог. От спочатку ляпну не подумавши , а потім вже картаю себе за те , що треба було промовчати , або сказати щось інше . Так і картаючи себе ми дійшли до кабінету 

-Сідайте Яно 

От знову його ця манера не пропонувати , а наказувати . Бісить жахливо

-Яно , в мене для вас ще одна пропозиція сказав чоловік 

-Яка ?

-Ви з ким плануєте святкувати ?

-А до чого це питання ? Щось я взагалі не зрозуміла навіщо йому ця інформація 

-Ну ви дайте відповідь на питання вимогливо сказав чоловік 

Жах який він противний , самовпевнений і взагалі жахливий індик . Не в образу індикам 

-Та ні з ким вимушено відповіла я 

-От і чудово , думаю ви погодитися на мою пропозицію.  В мене є один проект який треба виконати до 10 січня він досить великий та об'ємний,  але вдвох я думаю буде дуже навіть легко з ним впоратися 

-Вдвох?

-Так Яно , ви і я 

-І чому я повинна свої вихідні витрачати на це все ? 

-Це буде за премію Яно причому досить не малу 

-Ало чому я ?

-Ну якже ? Ви ж хочете підвищення , яке я вам пообіцяв?

-Звісно,  але ви мені підвищення обіцяли за те , що я буду снігуронькою 

-Так і я свого слова дотримаюся звісно якщо і ви дотримаєтеся , а ви ж відповідальна ?

-Так , але... 

Знову не давши мені сказати перебив мене чоловік 

-Так от Яно цей проект чудовий шанс попрактикуватися , здобути нові знання , підвищити себе в теорії та практиці і до того ж за гроші

-Але чому я ?

-Все просто ти розумна посміхнувшись відповів чоловік. То ви згідні ?

-Ну добре,  але де і коли ми будемо його робити ? Для цього ж треба не мало часу 

-Я пропоную в мене дома ми якраз зробило проект , а там і Новий рік і ви снігуронька

-Але ж це дуже довго і , що я чужа людина буду робити у вас дома ? Можливо якийсь готель зняти ?

-Не переживайте в мена чудова сім'я все зрозуміє . І до того ж поблизу житла моїх батьків немає готелів.

-Але це не зручно...

-Все зручно до того ж ми з вами не жучі люди вже три роки , як знайомі. Яно я вас запевняю все складеться найліпшим чином.  І я думаю нам варто перейти вже на ти , а тобі не називати мене "Антон Борисович " , просто "Антон " посміхаючись каже чоловік 

Я навіть не знала,  що сказати настільки я була здивована та шокована . Мабуть Антон Борисович помітив мою задумливість тому знову продовжив 

-Так що ? Ти згідна ? Вирішивши запевнитися в моїй відповіді знову запитав чоловік і перейшов на "ти" 

Я навіть не знаю чи згідна я . В принципі пропозиція чудова і гроші ніколи не бувають зайвими,  але я не надто в захваті того , що доведеться жити в будинку батьків Антона тим більше так довго . Я впевнена інша б на моєму місці була б на сьомому небі від щастя . Звісно ж такий чоловік і в нього дома . Яким би Антон не був противним та нестерпним все ж таки він неймовірно гарний.  І так навіть я це признала , доречі перший раз відколи працюю у нього . Скільки б не працювало дівчат та жінок в офісі майже кожна зазіхала не свободу Антона . І навіть з одружених знаходилися ті хто засмучено зітхав та бідкався , що одружилися не на тій людині.  Я ж мовчки слідкувала за всіма подіями , що правда жодного разу не бачила щоб Антон мав стосунки з кимось із працівниць . Але Аня ту , що звільнили запевняла,  що зайшовши до кабінету Антона не постукавши побачила там дівчину із відділу кадрів . Цим і пояснює своє звільнення.  Вся ця історія виглядає досить правдоподібною . Напевно я дуже довго мовчала тому що Антон знову звернувся до мене .

-Яно ти тут ? Посміхнувшись запитав чоловік

-Аа , що ? 

-Кажу то ти згідна? Вже сміючись запитує чоловік 

-Аа , так 

-Тоді давай одягайся через 15 хвилин я тебе буду чекати . Поїдемо до тебе додому ти збереш свої речі і тоді вже поїдемо до дому моїх батьків 

-Всенсі? Ми що сьогодні їдемо ? 

-Так 

-Але навіщо сьогодні? Нерозуміючи запитую я 

-Ну як 24 ж Святвечір вже там відсвяткуємо 

-Але ж...

-Яночко давай йди за 15 хвилин будь готова , добре? Запитує з таким поглядом наче з дитиною говорить чесно слово 

-Так надувшись кажу я 

Вже через 20 хвилин ми стояли на парковці біля Антонової машини . Але скоріше не машина , а справжнісінького танку . Не знаю чи по душі мені ця машина адже дивлячись на неї в мене асоціація з машиною бандитів . Побачивши мій захопливий погляд чоловік з посмішкою запитав