Розділ 1

Я вже годину,  як запізнююся на роботу.  А все винна Дарина , адже через неї ми застрягли в квартилі. От уяви немаю , що можна робити з ключами щоб вони зламалися в дверях , але це Дарина з неї не дивно. 

Добігаючи до ліфту помітила , як він закривається 

-Чорт , що за день такий розгнівано буркнула собі під ніс я 

-Золотце , що така зла ? 

Охх , цей голос я впізнаю з тисячі інших .Голос Юрія Богдановича звісно ж,  як такий забудеш . Противний , писклявий аж хочеться знищити об'єкт який видає такий бридкий голос 

-Заради свого здоров'я зникни з моїх очей косо дивлячись на чоловіка мовила я 

-Квітко ти щось путаєш ! Вже не таким солодким голосом сказав чоловік 

Фуу як не приємно  

-Я тобі бос,  а не хлопчик з вулиці , ти повинна мене поважати та підкорятися мені,  а не носом крути 

-У мене бос лише один він звісно теж не подарунок , але принаймні не такий бридкий та старий , я знала,  що саме ці слова доведуть його до сказу 

І я була цілковити права чоловік кинувся до мене , але мені пощастило ліфт приїхав якраз вчасно  і я швидко ввійшла до нього,  а роздратований чоловік не встиг за мною , але на останок крикнув 

-Ти вилетиш з цієї роботи 

Я пишалася собою адже поставила на місце цього старого закомплексованого чоловіка , але навіть це мене не радували, адже далі мене чекала розмова з шефом 

Не встигла я вийти з ліфту , як на мене налетіла Наталя Петрівна 

-Яночко схвильовано сказала жінка , нарешті ти прийшла , Антон геть злий , у нього ж нарада була , а звіти у тебе мали бути . Він сказав піти до тебе в кабінет та взяти,  а я не знайшла 

-Чорт , я їх взяла додому,  бо на роботі не встигла , а він в себе?

-Так , але я думаю поки краще до нього не заходити 

Якщо чесно у мене і самої не було бажання йти до розлюченого боса . Але що буде то буде . Піду ! Рішуче вирішила я 

-Я все-таки піду , вже пройшла повз жінку , але вона наздогнавши мене стала переді мною 

-Так і звільнити може почала кидась фактами жінка 

Хмм , от про це я якось не задумалися. От роботу в даний час я менше всього хотіла б втратити.  Зарплатня чудова , мені вистачає знімати квартиру ну звісно на половину тому що я знімаю її з Дариною,  але квартира хороша.  Район спокійний , сусіди привітні  плюс ремонт хороший . Навіть грошей на свої потреби вистачає не багато звісно,  але я не жаліюся. Але як не крути до боса потрібно чи тепер чи трошки пізніше,  але потрібно 

-Так,  але я все-таки піду рішуче сказала я

Наталя лише охнула . Я постукала і почула не дуже задоволена 

-Заходьте 

-Доброго дня Антоне Борисовичу проходячи в кабінет привіталася я 

-От ви мені скажіть Яно , де вас чорт носить ? І чому ви запізнюєтеся на роботу ?

-Ну діло в тому...

Було почала я , але мені не дали нічого сказати 

-І чому ви не виконуєте свою роботу ? Де звіт ? Де документи ? Вже криком питав чоловік встаючи зі свого робочого місця 

Я від цього жесту мимоволі відійшла до дверей 

-Це повна безвідповідальність , я зібрав людей щоб поговорити про звіти та статистику ,  а звітів немає . Чому ви запізнилися ?

-Я справді не хотіла , просто моя сусідка з якою я квартиру знімаю , зламала ключ у дверях і ми не могли вийти . От чекали доки приїдуть і виламають замок...я справді не хотіла запізнитися винувато зігнула  голову я

-А документи де ділися з робочого місця ?

-Ну діло в тому,  що ви звільнили ту Аню , і сказали щоб Юрій Богданович знайшов нову працівницю , а він не знайшов , а всі документи мені доручив,  а я не роботі не встигла їх доробити тому взяла додому

-Юрій Богданович значить. Так я ж йому ще місяць тому казав знайти нового працівника 

Я лише знизила плечима 

-Добре , Яно можеш бути вільна 

-Вільна?

-Так

-Це повністю вільна ? Ви мене звільнили ?

-Ні Яно , йди до своєї роботи

-Охх , дякую радісно мовила я

Вже обернулася щоб піти,  але згадала , що документи не віддала.  Обертаючись щоб сказати за документи врізаюся ногою за стіл та відчуваю , що втрачаю рівновагу . Падаю! Не знаю , як Антон Борисович опинився біля мене та підхопив мене . Я здійняла до нього очі 

-Яно якось стривожено сказав чоловік потрібно бути уважною 

-Дякую все , що змогла сказати я

Ми простояли так близько хвилини мовчки дивлячись один на одного . Я перша перервала цю тишу 

-Можливо ви вже відпустите мене ?!

-Так , звісно наче зніяковіло каже чоловік 

Та ну, він і ніяковілість дві різні речі . Антон явно не схожий на чоловіка який буде ніяковіти торкаючись до дівчини. Навпаки завжди впевнений ще й весь офіс дівчат за ним бігає . Але я не налічуюся до списку його прихильниць тай взагалі в мене таке відчуття, що я йому наче кістка в горлі . Між нами ніколи не було приязні та нормальних стосунків. Робочих звісно ж , взагалі здивована , що я ще тут працюю 

Я вийняла з сумки папку та вручила її чоловікові 

-Дякую сказав посміхнувшись чоловік 

-Це моя робота знизила я плечима

Не знаючи , що ще сказати я мовчки вийшла 

-Ну що Яночко ? Звільнив? Ти не переживай якщо потрібно я з ним поговорю він тебе назад візьме 

-Ні ,це не потрібно Наталю Петрівно він мене не звільнив

-Що правда ? Здивована питає жінка 

-Так , радісно кажу я , тому Наталю Петрівно ми ще разом попрацюємо 

-Яночко я ж просила тебе не називай мене так , Наталя ж краще звучить приобнімаючи мене каже жінка 

-Ну вибачте,  але я не можу так - це наче я вас не поважаю

І аж до самого вечера я працювала , доки мені не подзвонив Антон Борисович та не попросив зайти до нього . Не знаю,  що на цей раз йому треба,  але чомусь в мене не надто приємні  відчуття. Зупинилася я знову ж таки в коридорі та одночасно кабінеті Наталі Петрівни

-Я можу зайти ?

-Поки ні , у нього Юра цей , зобразивши гримасу сказала жінка . А що він знову хоче з тебе ? То ж ще пів години до кінця робочого дня