Розділ 5

Матвій

Сніжана роздивлялася пейзаж за вікном, який її настільки зацікавив, що вона вже хвилин п’ять не відривалася від цього заняття. А я зробив вигляд, що не помітив, як мило її щічки стали кольору дозрілого помідора. Хай думає, що встигла приховати свою ніяковість, після того, як назвала мене красенем. Можливо, вона й справді лише для красного слівця так бовкнула, але мене це потішило. 

Хоча я ніколи й не був обділений увагою прекрасної статі, та це випадкове визнання моєї привабливості потішило не тільки мої вуха, а ще й відгукнулося десь всередині приємним теплом.     

Як з’ясувалося Сніжка має не тільки гарну усмішку, а ще й колючі крижані пазурі. Що ж, так ще цікавіше! Нудьгувати не доведеться. Головне, погодилась мені підіграти перед батьками. Звісно, що небо б не впало на землю і ніхто б мене не вигнав з дому, якби розповів правду, та ідея продовжити цю виставу припало мені більш до душі, ніж слухати докори матері і спостерігати її сумний розчарований погляд. 

-  Ну, то може вже розкажеш куди ми їдемо, - нарешті не втримала своєї цікавості моя супутниця.

-  Власне, ми вже приїхали.

Я припаркувався біля фірмової крамниці жіночого одягу. Одна з моїх колишніх подружок дуже полюбляла шопінг і іноді їй вдавалося вмовити мене скласти їй компанію. Тому я точно знав, що тут великий та гарний вибір – встиг помітити поки чекав на диванчику позіхаючи та п’ючи каву, щоб не заснути з нудьги. І що такого привабливого знаходять жінки в цьому шопінгу? Дурне марнування часу, як на мене.

Сніжана покрутила головою, намагаючись зрозуміти, що саме я мав на увазі. Але окрім крамниць поряд не було більше ніяких будівель, то ж здогадатися для чого ми тут не скалало для неї труднощів.

-  Ти ж казав, що ми у торгівельний центр поїдем?

-  А яка різниця?

-  Та тут, - вона зам’ялася, а потім ніяково промовила, - мабуть, дуже дорого.

-  Не переймайся цим. Обіцяю, що всі куплені речі не будуть вираховані з твоєї зарплатні, - я засміявся з власного жарту та Сніжана глянула на мене так, що я відчув себе клоуном-невдахою, а ніяк не влучним дотепником.

-  І що потрібно купити, щоб належним чином відповідати вашій королівській величності, а не скомпрометувати її своїми жебрацькими лахами?

Вона промовила це таким спокійним і рівним тоном, який абсолютно не в’язався з провокативністю запитання. Лише в глибині зелених очей спалахували блискавки, які навряд чи свідчили про шалене захоплення мною, скоріше зовсім навпаки. І що її так розсердило, цікаво? Хоча, яка різниця?

- Лижний костюм, бо там без нього твоя гарненька дупка змерзне так, що язвити сил не вистачить, - все ж не втримався від зворотного випаду.

Сніжана лише пирхнула у відповідь, але коментувати мою заяву не стала. Я теж не ризикнув дражнити дівчину далі, бо хтозна, що в неї у голові. А раптом через таку дрібничку роз’ярепениться і відмовиться від домовленості? Тому, краще не забувати, що відносини у нас винятково ділові і дотримуватися цієї стратегії. Щоправда, варто визнати - виходило це в мене дедалі гірше.

У крамниці відвідувачів не було, лише біля стійки з сукнями стояла дівчина та ліниво їх перебирала. Вирішивши, що це консультантка, я звернувся до неї:

- Вибачте, ви нам не допоможете?

- Це ви мені? Я що схожа на продавчиню? – вона роздратовано обернулася і в кожному її слові відчувалася зверхність і зневага до всіх, хто працює і не тільки тут.

А щоб ти скисла! Переді мною стояла та, яку б я волів не те що зараз, а взагалі ніколи більше не бачити — Діана, власною неприємною персоною. Я не впізнав її зі спини, бо коли ми бачились востаннє, волосся було значно коротше та й не настільки вибілене. На жаль, мав визнати, що час пішов їй тільки на користь: струнка, підтягнута фігура; доглянуте обличчя з ідеально нанесеним макіяжем, яке не зіпсували навіть накачані силіконом губи; довге, рівне волосся, що аж виблискувало. Яскрава, красива і така ж пуста, пихата та спесива. 

Від розчарування я навіть не помітив, що сильніше стиснув руку Сніжани, ніби вона була здатна зробити нас невидимими і тим самим уникнути небажаної зустрічі. Сподіватися, що Діана мене не впізнає звісно ж було марно.

-  Ой, Матвійчик! Яка несподіванка! Дуже рада тебе бачити! – її тон відразу змінився, став таким, хоч до рани прикладай, так і сочився медом, не менш щедро, ніж хвилину тому отрутою.

-  Доброго дня, Діано! І справді неочікувано.

Брехати, що також радий цій зустрічі не мав ні найменшого бажання. А от показати, що без неї мені було дуже добре — залюбки. Тому я впевнено обійняв Сніжану за талію, сподіваючись, що вона, як розумна дівчинка, здогадається мені підіграти і з ентузіазмом запропонував колишній:

-  Познайомся, моя наречена – Сніжана. Сніжано, це моя стара знайома – Діана.

-  Дуже приємно, - наскрізь фальшивим голосом відповіло блондинисте стерво і з ніг до голови, сантиметр за сантиметром просканувала зовнішність моєї супутниці.

-  Навзаєм, - сухо кинула Сніжана, не виявляючи бажання витрачати своє красномовство на якусь невідому особу.

-  Наречена? – перепитала здивовано Діана. – Не знала, що ти вирішив одружитися. 

-  Оголошення в газету ми точно не давали, - хмикнув і подумав, що ще пару днів тому я не те, що цього не планував, а навіть, думки такої не мав, але такими темпами скоро половина міста буде впевнена, що я одружуюсь. – Це інформація для близького кола.

-  Так ми ж з тобою теж не чужі люди, - вона кокетливо змахнула віями і обдарувала мене таким поглядом, наче ми не в крамниці розмовляли, а як мінімум у спальні біля розтеленого ліжка. 

От же нахаба, нічого не змінилося! Навіть присутність поряд моєї «нареченої» її абсолютно не бентежила. Судячи з усього, вона була в курсі моїх фінансових успіхів. В іншому випадку не стала б навіть витрачати час на розмову зі мною. Та ще й так відверто фліртувати. Мабуть черговий коханець виявився недостатньо щедрим, а можливо вона завжди підготовує запасний аеродром. При цьому, такі дрібниці, як якісь моральні дилеми її навряд чи обтяжують.