Розділ 2

Матвій

Спостерігаючи як веселяться мої підлеглі, я розмірковував яким чином мені домовитися зі Снігуркою. На жаль, наступного дня після розмови з Вадимом я так і не зателефонував до агентства. Спочатку навалилися невідкладні справи, а потім я банально забув про це дурнувате побиття об заклад – в кінці року завжди багато роботи і часу не вистачає іноді на найнеобхідніше, не те що на якісь дурниці.

Дівчина мені сподобалася: красива зовнішність, гарненька фігура, відкрита лагідна усмішка і великі сяючі очі під довгими пухнастими віями. Звісно у мене не було й думки, що на роль Снігурки можуть взяти якесь страшко, та іноді бувають такі красуні, якими краще милуватися здаля, бо від них прямо тхне пихатістю та нещирістю, а поглядом вони вишукують кому б себе продати якомога дорожче. Хоча, не потрібно забувати, що вона актриса і можливо просто гарно грає свою роль, а в буденному житті ще та хижачка.

З однією представницею таких мисливиць за скарбами я навіть мав необережніть завести стосунки. Я тоді ще тільки розпочав свою справу і відкрив невеличку фірму, тож статки мої були доволі скромними. А Діані, так звали мою тодішню пасію, подобалося розкішне життя, поїздки на закордонні курорти та шопінг у дорогих бутіках. І чекати часу, коли я досягну такого рівня у неї явно бажання не було. Але молодий та закоханий бовдур, яким я був на той час, розгледіти за ласкавою посмішкою та солодкими речами корисливе та егоїстичне стерво ще був не здатний. За що врешті решт і поплатився своїми рожевими окулярами, які як відомо розбиваються скельцями в середину.

На одній з вечірок, на яку мене запросив новий потенційний партнер по бізнесу, щоб у невимушеній атмосфері обговорити справи та познайомити з корисними людьми, нові знайомства заводив не тільки я. Діана, як виявилося, теж часу не гаяла. Вона накинула оком на більш перспективного та, що на її думку головне, значно багатшого чоловіка, який теж виявився небайдужим до дівочих принад і запропонував їй поїхати з ним на Мальту, відпочити на власній яхті.

— Пробач, ти звісно дуже гарний, розумний та хороший хлопець, але така дівчина, як я тобі просто не по кишені, — з невинним виразом обличчя видала вона своє збочене вибачення та з вечірки пішла вже з новим кавалером.

Навіть те, що мужик мав дружину та дитину її не бентежило. Хоча, навряд чи він про такий «незначний» факт своєї біографії згадував, коли залицявся, а її курячого розуму не вистачило на те, щоб це з’ясувати. Можливо й таке, що роль коханки мільйонера її теж влаштовувала, наївно сподіваючись, що він полишить свою сім’ю заради неї: молодої та привабливої.

Не скажу, що після цього випадку я зненавидів увесь жіночій рід, але став значно обачніший в відносинах та віддавав перевагу легким, ні до чого не зобов’язуючим стосункам. Чим дуже засмучував своїх батьків, які вважали, що мені вже час взятися за розум та знайти собі майбутню дружину.

Вечірка була у самому розпалі. Цікаво було спостерігати, як серйозні та ділові на роботі люди реагують на Діда Мороза та Снігурку, неначе дітлахи, навіть чудово розуміючи, що перед ними актори. Мабуть, правду говорять, що всі ми в душі залишаємося дітьми і віра в новорічне диво нікуди не зникає, просто з віком соромимося іноді в цьму зізнаватися. Я й сам з задоволенням взяв участь у парочці конкурсів, настільки заразною була атмосфера веселощів.

— А зараз прийшов час виконувати бажання Діда Мороза, — потужний голос бородатого дідугана прикував до себе увагу присутніх. – Так-так! Не дивуйтесь! Звісно, це моя привілея виконувати забаганки і здійснювати мрії дітлахів та дорослих під Новий рік, але я теж люблю подарунки. Але не звичайні. Пам’ятаєте, як будучи маленькими ви ставали на стілець або сідали мені на коліна та розповідали віршика чи співали пісеньку? От зараз і прийшов час згадати ці набуті і відточені роками дитинства знання.

Золом пройшовся гул з версій, що потрібно буде зробити та дотепних жартів з цього приводу.

— Дідусю, а що саме ти бажаєш отримати в якості подарунка? – Снігурка здавалася такою ж заінтригованою, як і інші присутні – гарно грає.

Сподіваюся, що мені вдасться вмовити її виконати і роль моєї дівчини, таланту для цього у неї вистачить. Головне, щоб у мене самого вийшло не проколотися. Хоча зробити вигляд, що умовив дівчину на вечерю з друзями не так вже й складно. Тим паче, що вона дійсно красуня, я б з задоволенням і так би запросив її на побачення. Але ризикувати не хотілося, а якщо відмовить? Після цього зізнаватися, що просто не хочу програти парі буде зовсім недоречно. За таке можна й на горіхи отримати, бо звучатиме, як справжня образа. Щось на кшталт такого: «Ти мені й нафіг не треба, я просто запросив тебе, щоб не впасти перед друзяками мордою у багнюку».

А Дід Мороз тим часом пояснював, що зараз буде відбуватися:

— Ми з вами пограємо у гру: «Чарівний Новорічний годинник», де функцію стрілочки виконає моя люба онучечка. Але це в звичайному годиннику стрілочки біжать по колу, а в чарівному все навпаки – взявшись за руки, ви будете водити навкруг Снігуроньки хоровод. Вона буде стояти у колі, яке по черзі утворять хлопці і дівчата, та не рухатиметься. А коли зупинятиметься музика, то той, хто опиниться напроти стрілочки, лицем до лиця, отримає від неї чарівну сніжинку. На ній з обох боків є невеличкі карманчики з завданням та нагородою за його виконання.

Під заохочувальні слова бороданя всі представники чоловічої статі вишикувалися у коло та, взявшись за руки наче у дитячому садочку, почали свій незграбний танок навколо Снігуроньки. І хоч як пришелепкувато це не виглядало, але я з задоволенням приймав участь у цьому балагані. Хоча й сподівався, що мене омине честь стати обраним, за яку деякі хлопчаки-переростки, розпалені всепоглинаючим азартом та підігріті вже не одним піднятим тостом, намагалися махлювати та зіпхнути суперника з жаданого місця навпроти дівчини. Та не так сталося, як гадалося.

Музика змовкла акурат в той момент, як я став лицем до лиця з Снігуркою, яка подарувала мені чарівну усмішку і вручила кляту сніжинку. Тепер залишилося сподіватися, що не доведеться кукарікати або хрюкати, виконуючи свій фант – забаганку від Діда Мороза. Не хотілося б остаточно перетворюватися в очах підлеглих з суворого начальника на дивакуватого блазня.