Замість епілогу

Чорна вольво, припаркована біля РАЦСу, відбивала сонячні промені від свого лакованого капоту. Протектор зимової гуми був щільно заліплений снігом, а з неба сипав лапатий сніг, вкриваючи собою все навкруги. На капоті в обрамленні ялинкових гілочок стояли два минулорічних сніговика. Один в чорному капелюсі, а на голову іншого причепили фату. Чи варто говорити, чия це була ідея? Гаразд, скажу — Юлія Цезаровича Козиря, а він, як ми вже знаємо, ще той приколіст.

І весілля відгуляти тридцять першого грудня — то теж його ідея. Символічно, коли познайомились, тоді і одружуватися.

Щойно одружені (якось не до лиця називати їх молодятами, обом вже по сімдесят з гаком) вийшли з приміщення і стали біля автівки для спільної світлини. По обидва боки вишикувалися мої батьки, Єгорові, яким знову довелося приїхати в Україну, ну і ми теж поруч з ними, звісно. 

Єгор змахував сніг з мого білого пальта і намагався прикривати від снігу.

— Тобі не здається, що я схожа на того сніговика, що на капоті? — спитала чоловіка, вказуючи на свій великий живіт, який прикритий полами пальта випирає, ніби снігова куля у сніговика. Він тихо сміється в мою маківку.

— Ще трішки, кохана. Якийсь місяць і Козирів стане більше, а живіт меншим.

Ми одружилися в травні. Якось швидко у нас все закрутилося, прикипіли одне до одного, що аж не хотілося розлучатися ні на день. Юлій Цезарович теж зачастив до нас з бабунею. Кожен ранок починався з його гостини. В квітні ми помінялися місцями проживання, дід Юлік переїхав до бабуні Еви, а я до Єгора. Тепер я Ева Іванівна Козир.

Тепер Єгор піклується про мене, а я все краще розумію чому дід Юлік постійно від нього втікав. Його турбота відчувається в кожній сфері мого життя, він ніби квочка охороняє своїх курчат від усіх проблем і турбот. Сподіваюся, його увага трохи зміститься на дитину, коли та народиться.

— Ну все, їдемо пообідаємо, — це моя бабуня, хто б сумнівався, — А потім ми поїдемо у весільну подорож.

— А куди ви збираєтесь?

— А це вже сюрприз! — дід Юлік блиснув посмішкою з-під вусів і підморгнув.

— Ево, ми тепер повні тезки з тобою. — сміється бабуня, видно підхопила приколізм від свого дідугана. — Я тепер теж Козирна дама.

— Королева Козиря — підморгує дід Юлік.