Я знався із берлінським катом
Що володів сокирою й мечем.
Він був високий, добродушний, довгий,
Любив дітей, а виглядав сичем.
Знав лікаря - він був архієреєм;
І боксом я займався з єзуїтом.
Жив із матросом, що не бачив моря,
А з фізиком мало не став спіритом.
Була колись закохана у мене
Красуня – наче з обгортки мила!
Бувають такі дівки, та красуня
Коханця свого в ліжку задушила.
Але якось у день мого мовчання
Між скелями, над озером імлистим
Побачив я чекіста. Та про нього
Нема що мовити: він був чекістом.
(Вільна інтерпретація вірша Ю. Домбровського)
Відредаговано: 30.10.2025