2

Більшість гостей розійшлися під ранок. Веселі студенти-заочники спали у мальовничих позах на підлозі біля сосни, мабуть, зображували позапланові подарунки. Олег вирішив їх не виганяти, не заважають начебто. Кошеня, що залишилося самотнім, шуршало в коробці, вишукуючи куточок затишніше.

Олег потинявся по квартирі, від нічого робити підібрав цукеркові фантики і вирішив наслідувати приклад студентів — лягти спати.

Снилася Олегові якась маячня. Він кудись біг, когось намагався рятувати, але не встигав, бо падав. Вкотре він навернувся насправді — з ліжка на підлогу. Зрозумівши, що сталося, хлопець тихо матюгнувся і задумався про те, чи варто лізти назад.

— Застудишся, — тихенько промовив хтось праворуч.

Олег повернув голову і побачив котика, нагородженого прізвиськом Марті Сью. Він сидів на килимі, склавши передні лапки разом, і чомусь нагадував старанного школяра.

— Хоча кому я це говорю? — задумливо вимовило кошеня. — Адже ти померти вирішив. Молодий і красивий, від раку легенів. Курити більше став, мабуть, щоб прискорити хворобу. І навіть не перевіряв ще раз результати. Знаєш, що таке лікарська помилка?

Хлопець хмикнув.

— І якщо навіть не помилка, хто тобі заважає лікуватися? Хоча б спробувати.

— Краще б мені знову погоня снилася, — сказав Олег і заплющив очі.

Кошеня це анітрохи не збентежило. Марті з тупотом пробігся по килиму, ігноруючи те, що для такої маленької істоти зробити щось подібне неможливо, вмостився біля вуха, полоскотавши його вусами, і проникливо заговорив:

— Ось. Типовий зразок чоловічої логіки. У жінок вона жіноча, а у чоловіків зі шматків. Мене дивує це вміння ігнорувати те, що не розумієш чи не бажаєш бачити, і вважати зрозумілі та приємні уривки цілісною картиною світу. А решта так. Сентиментальність, зайва чутливість та просто дурість.

— Так, так, я повністю з тобою згоден, — озвався Олег. Бракує тільки сперечатися з дрібним котом у власному сні.

— Це ж гранично логічно вирішити, ніби витрати на лікування себе не окуплять. Вичитав про те, що хвороба може повернутися і більшість вилікуваних живуть не так довго, так? Нехай краще сім'я витрачається на щось інше. Навіщо намагатися рятувати людину, яка все одно скоро помре. Логічно, правда? Ти тільки упускаєш із виду одну крихітну деталь. Всі вмирають рано чи пізно, і якщо слідувати твоїй логіці, то найлегше залізти на дах і дружно стрибнути вниз.

— Санта Клаус, надішли мені краще кошмар. Врятуй від цього мораліста, — попросив Олег, не розплющуючи очей.

— Зрозуміло, так я до твоєї свідомості не докричуся, — роздратовано мовило кошеня. — Спробуємо інакше.

І Олег знову впав. З розмаху, на щось мокре та холодне. Він спробував схопитися, послизнувся і закопався обличчям у сніг.

— Зараза, — вистукав зубами хлопець, підвівшись із кучугури, озирнувся і зіщулився.

Стояти в одних трусах посеред снігової рівнини було дуже незатишно та холодно.

— Ах, так, — сказало кошеня, незрозуміло, як опинившися біля ніг. — Зараз виправимо.

Олег з якимось мазохістським інтересом поспостерігав за тим, як Марті Сью урочисто крокує довкола його босих ніг. Зажмурився від яскравого спалаху, а коли розплющив очі, виявив, що одягнений так само, як вранці.

— Вже краще, — виніс вердикт котик і, задерши хвіст, рвонув у снігову далечінь.

Хлопець провів його байдужим поглядом. Дуже хотілося прокинутися. Підталий сніг він з дитинства не любив. Слизько, вода хлюпає. Навіщо вона підсвідомості?

Кошеня тим часом повернулося і почало демонструвати невдоволення людиною. Ходило ліворуч, праворуч і дивилося з докором.

— Чого тобі? — спитав Олег, вирішивши поки що змиритися з тим, що засніжені простори не бажають змінюватися на Лару Крофт, і навіть сама Лара все ніяк не виїде з-за обрію на собачій упряжці.

— Знаєш, ти мене дратуєш, — сказав Марті Сью. — Чому ти не хочеш боротися? Навіщо тобі дана досить розумна голова, якщо ти навіть жити не прагнеш? Розум, який не використовують, він, як меч у піхвах. Валяється, валяється, припадає пилом на стіні, а потім виявляється, що він там давно заіржавів і на зброю вже мало схожий.

— Меч? — байдуже перепитав хлопець. — Дурість, не більше. Іти з мечем проти танка марно. Потрібно щось сучасніше та дорожче. А позбавляти племінників бабусиної квартири заради того, щоб провалятися кілька років по лікарнях? Тупа витрата коштів та часу. Мій розум додумався до цього. Я ж зрештою не пішов під поїзд кидатися. А ще я пафосні промови не люблю.

Марті Сью обурено пирхнув.

— Ходімо! — звелів, обернувшись хвостом.

— Куди? — поцікавився Олег. Нічого примітного, до чого варто йти, він навколо не бачив.

— Живу воду пити, якщо ти інакше лікуватися не хочеш.

— І допоможе?

— Ця допоможе.

Олег ще раз глянув на простір. Нічого цікавого там, схоже, не намічалося, в який бік йти було абсолютно однаково, а стояти на місці холодно.

— Гаразд, веди Сусанін, — дозволив хлопець.

Кошеня покрутило головою і бадьорими стрибками помчало вперед.

— Головне, йди моїми слідами! — наказало тимчасовому господарю.