Сакура квітне

Лі безсило впав на землю, його тіло було нерухоме, а подих ледь вловимий. Заку та його команда звука стояли над ним, упевнені у своїй перевазі. Сакура залишилася сама. Серце шалено калатало, але страх швидко змінився рішучістю.
Кін підійшла ближче, схопивши її за волосся.
— У тебе гарніше волосся, ніж у мене, — холодно промовила вона, смикнувши її голову вгору. — Тобі треба думати про силу, а не витрачати час на зовнішність.
Сакура зціпила зуби. У її руці з’явився кунай, і, не вагаючись, вона різко обрізала своє волосся, вириваючись із хватки. Погляд загорівся люттю.
Вона кинулася вперед, використовуючи техніку заміщення. Одного разу — і її тіло розсипалося на тріски, лишаючи на місці колоду. Другого разу — знову обман, і суперник б’є лише дерево. Але на третій раз вона не стала відходити.
Гострий біль від кунаїв пройшовся по тілу, але Сакура не зупинилась. Вона кинулася на Заку, вчепившись зубами в його руку.
— Відпусти! — гаркнув він і з усієї сили вдарив її. Потім ще раз… і ще. Удар за ударом сипалися на неї, але в її очах не згасав вогонь спротиву.

Заку знову замахнувся, і черговий удар змусив Сакуру впасти на коліна. Він не давав їй піднятися, сиплячи кулаками й ногами, наче намагаючись стерти її з лиця землі.
З кущів, ховаючись у тіні, за цим жорстоким видовищем спостерігали Іно, Шикамару та Чоджі.
— Що нам робити, Іно? — тихо, але з тривогою спитав Шикамару, не відводячи очей від бою.
Він кинув погляд убік, ніби шукаючи ще когось.
— Де Юкіно?..
Іно здригнулась, відчуваючи, як страх стискає горло.
— Чого ти мене питаєш? — відповіла вона різкіше, ніж хотіла, намагаючись сховати тремтіння в голосі.
— Ви ж були подругами, — вперто продовжив Шикамару, — що сталося?
Її погляд затуманився. Десь глибоко в пам’яті спливли картини далекого дитинства.
Вона знову побачила себе маленькою, як стоїть на ґанку, простягаючи Сакурі тонку червону стрічку.
— Вона тобі пасуватиме, — тоді сказала Іно, і Сакура засвітилась усмішкою.
Тепло тих часів швидко змінилося гіркотою: день, коли вони дізналися, що обом подобається Саске, розділив їх на різні сторони. Усмішки зникли, а замість дружніх розмов почалася холодна боротьба за увагу одного хлопця.
Тепер, дивлячись на закривавлену й знесилену Сакуру, Іно відчула щось інше — щось сильніше за колишню образу.