Лід і дим: план без слів

Внутрішній голос Юкіно

Юкіно знову відчула погляд Саске.
Він не був агресивний. Не був прохальним. Але... він тиснув.
Наче хотів дістатись кудись глибше, до неї, зазирнути за кригу, за спокій, за мовчання.

Вона не піднімала очей. Просто стискала пальці на тканині бинта, яким щойно перев’язала Наруто.
Наруто говорив щось веселе, але її не смішило.

"Знову він дивиться."

"Я знаю цей погляд."

"Але я не можу… Не хочу брехати."

Саске був сильним. Рішучим. Той, кого поважають.
Але серце Юкіно відгукувалося на інше ім’я. Тихий, байдужий до зайвих слів, але уважний до дрібниць.
Шикамару.
І хоч він був далеко, образ його мовчазної присутності жив у її думках.

"Саске заслуговує на когось… відвертого. Емоційного. Хоча б трохи відкритого."

"А я… Я інша. Я не вмію бути такою, як Сакура."

"Я не кричу про свої почуття. Я їх ховаю. Глибоко. Як лід ховає струмок під товщею криги."

Юкіно зітхнула.
Її погляд ковзнув у сторону, мимоволі зустрівшись із очима Саске.
Вони зафіксувались. На мить. На подих.
А потім вона опустила погляд.

"Какаші мав рацію."

"Без соціальних навичок я не виживу. Але як навчитися говорити… якщо я боюсь, що скажу не те? Мені досі соромно перед Саске я просто не можу "

Сцена: Поява Забузи. Початок справжньої загрози

Команда 7 рухалася лісом уже кілька годин. Свіже повітря, тріск комах, легкий шелест вітру — усе змінилось миттєво, коли Какаші різко зупинився.

«Вони вже тут...» — подумки відзначив Джонін, пильніше глянувши вперед.

І в ту ж секунду — гостре, як смерть, свистіння.

Із кущів вилетів гігантський меч, що вп’явся в дерево просто перед ними. Повітря навколо наче стиснулось. І зразу ж, на лезо меча, ніби тінь, став чоловік — високий, з перев’язаним обличчям, поглядом убивці.

— "А ось і ти... Хатаке Какаші. Так от хто прикінчив моїх демонів..." — голос був глухий, хриплий, мов крізь воду.
— "Момочі Забуза…" — спокійно відповів Какаші, але погляд його став гострішим.

🔹 Решта команди миттєво стала навколо Тадзуни, згідно з планом.
🔹 Юкіно стояла ближче до Какаші, як він і наказав — медик повинен вижити.

 Перша атака

Раптово Забуза зник.
І майже одночасно — ззаду на Наруто налетів удар, вибиваючи його вбік. Він упав, закотившись у багнюку. З його чола злетіла пов’язка.

Забуза спокійно став ногою на символ Конохи.

— "Думаєте, як тільки ви надягнули ці протектори, ви стали справжніми ніндзя? Ви помиляєтесь. Це тільки перший крок у світ, де вас уб’ють раніше, ніж ви моргнете."

Та Наруто, стискаючи кулаки, кинувся вперед — і зумів вирвати пов’язку з-під ноги Забузи, повернувши її собі. Його очі палали впертістю.

Пастка у воді

Після обміну техніками, Забуза здійняв щось могутнє — Техніку Прикликання Туману. Усе навколо заволокло.
Какаші швидко кивнув Юкіно, і вони обидва стрибнули у воду — з-під поверхні спостерігати й обійти атаку.

«Даремно…» — подумав Какаші, відчуваючи тягучу вагу навколо. «Вода… надто в’язка. Тут складно рухатися. Це пастка для нас.»

— "Юкіно, ти в порядку?" — запитав він майже пошепки, ледь повертаючи голову до неї.

— "Так. Але ми повинні..." — почала вона, але не встигла закінчити.

Раптово довкола — бульк, сплеск, і...

Величезна сфера води утворилася навколо Какаші. Забуза вже тримав її однією рукою — техніка «Водяна в’язниця». І хоч Юкіно встигла вирватися — вона була змушена залишити Какаші всередині.

Очі дівчини розширились. Її серце гепнуло від страху, якого вона не відчувала ще ніколи.
 

Сцена: Розрив водяної в’язниці

Забуза стояв посеред води, утримуючи Какаші у сфері з рідкого полону, а його водяний клон повільно прямував до решти команди.

— "Бийтеся, якщо хочете. Але без сенсея ви — лише діти." — насмішкувато кинув клон, рухаючись крок за кроком.

Саске стискав кулаки.
Наруто стояв поруч, нервово поглядаючи то на ворога, то на Какаші.
Юкіно опустилась навпочіпки, руки ледве помітно світилися блакитним холодом.

Вона тихо прошепотіла:

— "Його чакра слабшає. Какаші довго не витримає."

Саске рвучко обернувся до Наруто:

— "У тебе є план, чи ти просто стоїш як ідіот?"

Але Наруто вперше мовчав. І... усміхнувся. Трохи нахабно.

Він витяг кунаї, зробив кілька глибоких вдихів. Поглянув на Саске і кивнув.
— "Дурний план. Але працює."

Він створив клони, кинув димову бомбу — і… всі рвонули вперед.

 Юкіно — підтримка в тіні

Юкіно не потребувала слів.
План Наруто вона прочитала у його жестах, погляді, злегка напруженій лівій руці, що завжди рухалась перед тим, як він робив клони.

"Він хоче створити відволікання. Саске нападатиме першим. Я маю прикрити їх з тилу."

Вона витягнула печатки, її пальці рухались плавно, наче танець.
В повітрі закружляли крижані голки, майже невидимі у тумані, що висів після димової бомби.

— "Техніка льодових стріл — розсікаюча." — прошепотіла вона.
Голки розлетілись, націлені в ноги клона Забузи, не вбиваючи, але уповільнюючи його рух.