Розділ 2: Куди пішов Клаус?

Леслі йшла по коридору від кабінету Клауса, зненацька її зустрів військовий на ім'я Ганс, йому 29, він був дуже високим, майже 2 метри заввишки, завжди ходив із посмішкою на обличчі, навіть коли траплялася трагедія.

– О, привіт, Леслі, що за папка? – він уважно розглядав папку і посміхався.

– Не твоє діло, йди своєю дорогою, – обурливо відповіла жінка.

– Хей... Зачекай, дай я подивлюся.

– Ні, не дам.

– Я всього лиш одним краєм ока!² – він вихопив папку з рук Леслі, відкрив її, але не встиг глянути що в ній лежало.

ТОП-ТОП-ТОП

– Так – так... Ганс, знову? – почувся чоловічий голос, це був Клаус.

Ганс завмер, потім повільно повернувся...

– А-а-а... Е-е-е... – він почухав потилицю однією рукою, – це... це не те що ви подумали... – він швидко віддав папку Леслі і зробив вигляд, ніби нічого не було.

– Зараз же, 10 кіл навколо нашого тренувального поля! Бі́гом, марш! – наказав Клаус, дивлячись суворим поглядом услід хлопцю.

– Так точно! – Ганс жваво побіг на тренувальне поле.

Леслі кинула на нього погляд, а командир поклав руку на її плече. Вона здригнулася і різко перевела погляд на Клауса.

– Не переймайся, я знайду спосіб, щоб цей йолоп тебе не зачіпав.

– Гаразд...

Командир прибрав руку з плеча жінки. Вона тільки кивнула головою і пішла у свою кімнату, а Клаус дивився їй у слід. Доходячи до кімнати, вона смикнула ручку дверей, вони не відчинилися.

– От же... – вона смикнула сильніше, – чорт забирай! Що цими дверима не так? – і спробувала відчинити їх силою власного тіла.

СКРИП

– Ох! – вона відчинила двері, як тільки штовхнула їх своїм тілом.

Леслі влетіла в кімнату, ледве не виваливши двері, вона ледь не впала, тож схопилася за ручку дверей.

– Фух... – видихнула з полегшенням жінка.

Вона повільно замкнула двері на замок і сіла на ліжко, поклавши біля себе папку… Леслі дивилася на неї, хвилину-дві, три... минуло 10 хвилин, вона заснула... Тим часом, Клаус покликав до себе у кабінет Ренату. Це була 27-річна слідча, яка сунула ніс туди, де не треба, у неї висів невеликий фотоапарат біля грудей, яким вона фотографувала все, що їй кортіло, або ж якісь сліди злочину.

– Рената, я відлучуся на кілька годин, а Леслі залишиться під твоїм наглядом. Твоє завдання: провести її на дах торгового центру ”Hoffnung”, і щоб вона виконала завдання за планом. Ось тобі папка, у ній є карта та план дій.

– Добре, – відповіла слідча та взяла папку.

Чоловік узяв пальто й вийшов із кабінету. Рената кілька секунд дивилася йому вслід.

– Хм... Цікаво... куди це він зібрався?

Їй вистачило лише кількох хвилин, щоб задовольнити свою цікавість. Слідча вставила миттєву плівку у фотоапарат.

– Ну-ну... Куди ж ти цього разу?

КЛАЦ

За кілька секунд із фотоапарата повільно виліз маленький білий знімок. Вона трохи почекала, а потім подивилася на фотографію.

– А-а... Ось воно що...

Коли вона дізналася куди пішов Клаус, на її обличчі з'явилася хитра усмішка.