РОЗДІЛ 1 Мої фабричні налаштування, або перші ниточки та вузлики  Глава 1. Народження

Моя історія, самий початок, як вона почалась? Мій вихід у світ, так би мовити. Можливо, через стільки часу я не зможу пригадати все, а можливо, це і не потрібно. Але в будь-якому разі, виписуючи свої травми, я побачила, що щось виринає потім, пізніше. А ще я побачила, що моя історія, виявляється, може когось надихнути і підтримати! Цікаво. У будь-якому разі, світло в кінці тунелю може показати той, хто пройшов через увесь цей тунель і вибрався назовні. Або принаймні перебуває вже ближче до виходу.

Народилася я в одному з сіл центральної України. У мене є старша сестра. Мій батько дуже сильно хотів сина, от прямо дуже. Моїй сестрі простили те, що вона народилася дівчинкою. Її навіть назвали Вікторією на честь загиблого діда, щоб пом'якшити цю ніякову ситуацію. Думаю, їй не завжди було приємно усвідомлювати значення свого імені.

А от мені вже так не пощастило: я точно мала народитися хлопцем, на мільйон відсотків! І все на те вказувало: мається на увазі великий живіт мами і, ймовірно, великий плід. Ну не може ж дівчинка, ніжне створіння, народитися з великою вагою. Ніби це непристойно. Але я змогла! Я народилася весною з геройською вагою 4,5 кг. Батько, напевно, був у шоці від такої радісної новини — вдруге мимо! А третього разу, як видно, вже точно ніхто не планував. Така собі катастрофа сільського масштабу.

Щасливий батько категорично не хотів іти до пологового будинку. Довелося всім родичам та друзям родини провести виховну роботу, щоб утішити невтішного. Врешті-решт він поїхав до свого тестя. Дід працював лісником. У лісі батько назбирав цілий оберемок пролісків і привіз їх мамі в лікарню. Санітарка, яка їх несла, не втримала ці квіти і розсипала ті проліски по мені і мамі. У мене саме тоді був обід чи щось на кшталт того.

Від імені Веснянка мене врятувало лиш те, що у сестри задовго до всіх цих подій було заготовлене ім'я для мене. Бабуся працювала медсестрою і, звісно ж, Віка приходила до неї на роботу. Абсолютно всіх дітей сестра називала Олями. А те, що ці діти іноді були хлопчиками, її абсолютно не обходило. Тому у батьків із моїм ім'ям варіантів не було, мене назвали Ольгою. І слава Богу! В принципі, це єдине, за що я вдячна своїй сестрі.